Стібно (пол. Stubno ) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства .
Населення — 1331 особа (2011[ 1] ).
Розташування
Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 20 км на північний-схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева [ 2] .
Церква у св. Димитрія у Стібно перед руйнацією.
Історія
Перша писемна згадка про Стібно походить з 1358 р., коли Казимир Великий надав село двом шляхтичам: Симонові й Лайнові. До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства .
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії , в селі було 146 будинків і 819 жителів, а на землях фільварку 9 будинків і 76 мешканців; 616 були греко-католиками, 222 — римо-католиками, а 67 — юдеями.[ 3]
У 1934-1939 рр. село було адміністративним центром ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства . У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців, з них 820 українців-грекокатоликів, 360 українців-римокатоликів , 100 поляків, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 30 євреїв[ 4] .
12 вересня 1939 р. село зайняла німецька армія, однак відповідно до угоди Рібентропа-Молотова наприкінці вересня 1939 р. село передане Червоній армії. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області [ 5] , а 17 січня 1940 року — до Медиківського району . В червні 1941 , з початком Радянсько-німецької війни , село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР (переважно у село Забойки та Драганівку на Тернопільщині), решту в 1947 р. депортовано на понімецькі землі [ 6] .
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства .
Церква
У 1898 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву Вмч. Димитрія. До їх депортації була парафіяльною церквою, яка належала до Медицького деканату Перемишльської єпархії . Після виселення українців в приміщенні плебанії деякий час розташовувався уряд ґміни, пошта і бібліотека. Не далеко також знаходилась "захоронка" українських монахинь, після виселення українців там знаходився відділ міліції. До нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[ 1] [ 7] :
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
666
161
446
59
Жінки
665
153
400
112
Разом
1331
314
846
171
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стібно
↑ а б в GUS . Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018 .
↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (пол.) . 1 червня 2008.
↑ Stubno, po rusku Stibno ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego . — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 493. (пол.)
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 57.
↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine .] (рос.)
↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS . Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018 .