Кальників

Село Кальників пол. Kalników Координати 49°55′00″ пн. ш. 23°00′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Перемишльський повіт Гміна Стубно Перша згадка 1378 Висота центру 200  м Населення 1171 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-724 Автомобільний код RPR SIMC 0611643 GeoNames 769742 OSM r6796014  ·R Кальників Кальників (Польща) Кальників Кальників (Підкарпатське воєводство)  Кальників у Вікісховищі

Кальників (пол. Kalników) — село в Польщі, у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1171 особа (2011^[1]).

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 4 км північний схід від Стібно, за 23 км на північний схід від Перемишля та 73 км на схід від Ряшева^[2].

Історія

Перша згадка про село датується 1378 роком, коли згадується церква Успіння Богородиці в селі.^[3]

У 1880 р. село належало до Мостиського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 1287 жителів, з них більшість греко-католиків, крім 100 римо-католиків. Місцева греко-католицька парафія належала до Яворівського деканату Перемишльської єпархії.^[4]

У 1939 році в селі проживало 2060 мешканців, з них 1840 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 90 поляків і 40 євреїв^[5]. Село входило до ґміни Малнув Мостиського повіту Львівського воєводства. Греко-католицька парафія належала до Краковецького деканату Перемишльської єпархії.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області^[6], а 17 січня 1940 року — до Мостиського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Кільканадцять родин українців добровільно-примусово виселили в СРСР. Кількадесят українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі^[7]. Решту українців від депортації врятував місцевий ксьондз, який видав їм римо-католицькі метрики.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Дзвіниця

Вперше церква Успіння Богородиці в селі згадується в 1378 р.

У 1882 р. збудували муровану церкву з дерев’яною дзвіницею поруч (дзвіниця збереглася досі).

Нинішня мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці зведена в 1920 р. З 1947 р. до 1958 р. церква не використовувалась, поки не була передана Польській православній церкві.

Сучасність

Малопольський кінь

Приблизно третина жителів є православними, трохи менше греко-католиків. Тут є одна з найбільших громад українців у Польщі. Місцевий осередок Об'єднання українців у Польщі є найчисленнішим у країні. В кальниківській школі викладається українська мова. Періодично відбуваються свята фольклору.

Росте найбільший у Польщі ясен заввишки 29 м, обвід пня становить 756 см.

Кальників славиться розведенням коней малопольської породи.

Див. також

• Білі хорвати
• Об'єднання українців у Польщі

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][8]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	571	126	374	71
Жінки	600	142	309	149
Разом	1171	268	683	220

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальників

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (пол.) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 4 березня 2018.
3. Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1870. — Т. II. — s. 15-16, IX. [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.] (лат.), (пол.)
4. Kalników // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 707. (пол.)
5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 51.
6. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачів. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 березня 2018.
8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.