За переказами, на початку XVII століття у ці місця прибули козаки-втікачі Мирон Зелений та Герасим Сало. Мирон оселився на території сучасної Миронівки, Сало — далі вздовж Росави, за дві версти вище за Козин, де заснував хутір. Він мав свою садибу та водяний млин. Так виникло поселення Салів Хутір[10].
У XIX столітті у Салів хуторі була своя церква, яку була дочірньою церкві Архістратига Михайла у Козині[11].
У 1900 році в Салові хуторі налічувалося 135 дворів та мешкало 619 осіб. Тут діяли православна церква, школа грамоти, п'ять вітряних млинів, дві кузні. Село належало до маєтку графа Владислава Монтрезора (молодшого). Головним заняттям селян, яким належала 501 десятина землі, було хліборобство, що велося за трипільною системою.
Першими сільськогосподарськими об'єднаннями у Салові було кооперативне кущове бурякове виробниче товариство сіл Козина, Маслівки, Ємчихи, Салова Хутора, Кутеліва Хутора, яке утворено у 1922 році. У 1923 році в Українській СРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня 1923 року було утворено Миронівський район у складі Корсунської округиКиївської губернії, до якого увійшла і Салево-Хутірська сільська рада. Станом на грудень 1938 року у Салові Хуторі діяв колгосп імені Леніна[10].
На початку німецько-радянської війни оборонні бої за села вели 199-а стрілецька, 34-а кавалерійська, 12-а танкова дивізії та бронепоїзд № 56. Салів був окупований 3 серпня1941 року. З 1942 року на примусові роботи до Німеччини з Салова було вивезено 58 односельців, переважно молодих хлопців та дівчат. Салів відвойовано від окупації підрозділами 54-ого укріпрайону під командуванням генерал-майора Михайла Карначова3 лютого1944 року. За бойові заслуги у німецько-радянській війні односельці-учасники війни нагороджено орденами та медалями. З війни не повернулися 84 мешканці Салова. В пам'ять про загиблих односельців та радянських вояків у селі встановлений пам'ятник, поряд — братська могила, де поховані молодший лейтенант А. С. Панченко та молодший сержант В. М. Гусаков[10].
20 травня1967 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 402 «Про уточнення найменувань окремих населених пунктів області», відповідно до якого уточнено найменування деяких населених пунктів Київської області. Так, у Козинській сільрадіМиронівського району село Салів Хутір уточнено, а фактично перейменоване на село Салів[13].
Археологічні розвідки
Поблизу Салова збереглися залишки ранньослов'янського поселення черняхівської культури[14]. На березі Росави розташовані два давніх городища часів Київської Русі: одне з них круглої форми, друге — чотирикутної, яке має назву Батерія. Перше городище складається з чотирнадцяти курганів і розташоване на двох полях, у тому числі й так звана Чубата могила, розрита золотошукачами у 1855 році[15].
П. С. Квітка. Села Козин, Кутелів, Салів // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / Болгов В., Присяжнюк А. — Київ : Український видавничий консорціум, 2011. — Т. 2. — С. 94—96. — ISBN 978-966-1641-31-9.
По землі Київській: путівник-довідник / Батушан О. Д., Сікорський М. І., Чепурний І. Ф. — Київ : Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1963. — 380 с.
