Є́мчиха — село в Україні , у Обухівському районі Київської області . Населення становить 530 осіб.
Селом тече струмок Городок .
В історичних документах вперше згадується наприкінці XVIII ст. (1790 рік) під назвою Ямчуха .
Поблизу Ємчихи розкопано кургани доби бронзи (III — І тисячоліття до н. е.), скіфського (VII—VI ст. до н. е.) та сарматського (II — І ст. до н. е.) часів, а також курган кочівників X—XII ст. Біля села збереглися залишки городища часів Київської Русі .
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Козинської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 1514 осіб, налічувалось 280 дворових господарств, існувала православна церква, школа та 2 постоялих будинки[ 1]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2047 осіб (990 чоловічої статі та 1057 — жіночої), з яких 2017 — православної віри[ 2]
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Ємчиха Богуславського, з 1846 р. Козинської волості Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/yemc_001.xml [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine .]
11 травня 1918 року Ємчиха опинилася у самому центрі польсько-німецького конфлікту : ІІ польський корпус було зусібіч оточено у Ємчисі німецькими частинами з метою силового роззброєння. В результаті бою польські частини були змушені скласти зброю.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 577 осіб, з яких 229 чоловіків та 348 жінок.[ 3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 527 осіб.[ 4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[ 5]
В селі діє десятирічна загальноосвітня середня школа та Будинок культури. У 2002 році проведено реконструкцію з розширенням будівлі місцевої школи за проєктом архітектора Леоніда Данилка .
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885.(рос. дореф.) ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-81. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 . [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine .] ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 . [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine .] ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)) . database.ukrcensus.gov.ua . Банк даних Державної служби статистики України . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019 . [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine .]
Поселення1
Устрій 1
Міська рада2 Сільські ради2 Громади
Вилучена→ )
Примітки ◎ = входження до ОТГ
☆ = частково поза межами району
★ = центр поза межами району
1 без урахування частини району, вилученої у 1966 році2 У 2020 році усі ради були включені до складу громад 3 До 1968 року Миронівка мала статус смт , а рада була селищноюПопередні періоди існування району
1923–1931 1935–1962
Категорія Шаблони
Сільські ради Поселення2
Примітки
курсивом виділено села і сільради, ліквідовані до 1962 року1 у 1938 році село Миронівка отримало статус смт , а сільська рада стала селищною2 усі поселення окрім Миронівки мали статус сіл або хуторів
_(1852).png)
