Ренцо Де Веккі (італ. Renzo De Vecchi, * 3 лютого 1894, Мілан — † 14 травня 1967, Мілан) — італійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Дженоа», а також національну збірну Італії, в історії якої є наймолодшим на момент дебюту гравцем[1].
Триразовий чемпіон Італії.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1909 року виступами за команду клубу «Мілан», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 64 матчах чемпіонату.
1913 року перейшов до клубу «Дженоа», за який відіграв 16 сезонів. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дженоа» у 1929 році.
Виступи за збірну
27 травня 1910 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. На момент дебюту мав вік 16 років 3 місяці і 23 дні, таким чином офіційно визнани наймолодшим гравцем в історії італійської національної команди[1].
У складі збірної був учасником футбольних турнірів на Олімпійських іграх 1912 року у Стокгольмі, на Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені, а також на Олімпійських іграх 1924 року у Парижі.
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни 43 матчі.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1927 року, очоливши тренерський штаб клубу «Дженоа», в якому працював до 1930. Згодом очолював команду «Рапалло».
1935 року знову працював з командою клубу «Дженоа», який й став останнім місцем його тренерської роботи.
Статистика виступів
Статистика виступів за збірну