На території сьогоднішньої Прядівки люди жили ще за часів зрубної культури (ІІ-І тисячоріччя до Р. Х.).
Історія
Село масово заселялося переселенцями у XVIII столітті. Частина їх прийшла з Могилева і розташувалася по один бік річки, інші — з Бабайківки, вони зайняли протилежний берег.
Жителі засівали береги річки коноплями (прядиво), від чого і пішла назва річки Прядівки, а з часом і села.
У 1863 році, після побудування церкви на честь Олександра Невського, село перейменували на Новоолександрівку, проте ця назва у народі не прижилася.
1886 року слобода Прядівка була центром Прядівської волостіНовомосковського повіту. Тут мешкало 3667 осіб. Тут було 563 подвір'їв, волосне правління, православна церква, поштова станція, 3 ярмарки.
У 50-х роках ХХ сторіччя у Прядівку переїхав із Петриківки священник Костянтин Гаврилович Коробчанський, коли там ще була церква. У 60-х роках Радянська влада цей храм закрила, проте панотець Костянтин проводив церковні обряди вдома або на виїзді[1].
1989 року за переписом тут проживало приблизно 1900 осіб.
В селі знаходяться дві церкви - Домовий храм ікони Божої Матері "Почаївської" ПЦУ (вул. Мечнікова, 4-А) та храм Святого князя Олександра Невського УПЦ (вул. Покровська).
Пряді́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.879-880