Проксі-війна

«Проксі-війна» (англ. proxy war) — збройний конфлікт за опосередкованої участі третьої сторони, метою якої є вплив на стратегічний результат на свою користь^[1]. Для проксі-війни характерне існування прямих довгострокових відносин між зовнішніми акторами та сторонами, що безпосередньо беруть участь у конфлікті. Такі відносини зазвичай передбачають фінансування, надання збройної підтримки чи інших форм матеріальної допомоги для підтримки військових зусиль сторін конфлікту^[2].

Проксі-війни були стандартним виглядом конфлікту під час холодної війни, коли дві ядерні наддержави — СРСР і США уникали безпосереднього зіткнення, що загрожувало ескалацією ядерної війни. До проксі-воєн часто відносять Корейську, В'єтнамську, Ангольську, Афганську війни^[3][4][5].

Менші держави часто використовують для проксі-воєн не регулярні уряди і армії, а різного роду незаконні збройні формування, банди, революційні і терористичні групи. Так, найбільша проксі-війна з часів закінчення холодної війни — Друга конголезька війна, в якій уряди Демократичної республіки Конго, Уганди і Руанди використовували в своїх цілях нерегулярні збройні загони, між якими власне і йшов конфлікт.^[6] Пакистан в конфлікті з Індією навколо Кашміру також використовує групи бойовиків, а не свою регулярну армію, обходячись без оголошення війни. Приклад недавньої проксі-війни — Ізраїльсько-Ліванська війна 2006 року, коли регулярна армія Лівану так і не вступила в бій з ізраїльтянами, які активно бомбили багато міст Лівану, а також розгорнули наступальну операцію в прикордонній території Лівану проти угруповання Хезболла^[7].

Зноски

1. Mumford, Andrew (2013-04). Proxy Warfare and the Future of Conflict. The RUSI Journal (англ.). Т. 158, № 2. с. 40—46. doi:10.1080/03071847.2013.787733. ISSN 0307-1847. Процитовано 5 березня 2023.
2. Hughes, Geraint (2014). My enemy's enemy : proxy warfare in international politics. Brighton: Sussex Academic Press. ISBN 978-1-84519-627-1. OCLC 866618583.
3. Dodge, John Vilas, (25 Sept. 1909–23 April 1991), Senior Editorial Consultant, Encyclopædia Britannica, since 1972; Chairman, Board of Editors, Encyclopædia Britannica Publishers, since 1977. Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 9 березня 2023.
4. The Korean War, 1950–1953 - 1945–1952 - Milestones - Office of the Historian. web.archive.org. 2 липня 2015. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 9 березня 2023.
5. Michael., Lind, (2014). Vietnam : the necessary war. Free Press. ISBN 978-1-4391-3526-6. OCLC 893121112.
6. Williams, Christopher (2013). Explaining the Great War in Africa: How Conflict in the Congo Became a Continental Crisis. The Fletcher Forum of World Affairs. Т. 37, № 2. с. 81—100. ISSN 1046-1868. Процитовано 9 березня 2023.
7. Samson, Ivo; Brom, Shlomo; Elran, Meir (2008). Review of The Second Lebanon War: Strategic Perspectives, BromShlomo, ElranMeir. International Issues & Slovak Foreign Policy Affairs. Т. 17, № 2. с. 78—82. ISSN 1337-5482. Процитовано 9 березня 2023.