Естонія належить до підзони змішаних лісів Атлантично-континентальної області помірного поясу, для якої характерні тепле літо і помірно м'яка зима[1]. Найтепліший місяць — липень, найхолодніший — лютий. Температурний максимум і мінімум становлять відповідно 35 ° C і −43 ° C[2].
На клімат впливає Атлантичний океан, перш за все — Північно-Атлантичний потік. Середньорічна температура в Естонії значно вище, ніж на територіях з континентальним кліматом, що знаходяться на тій же широті далі на схід. Взимку на прибережних територіях значно тепліше, ніж у континентальній частині Естонії. Навесні центральна частина прогрівається швидше, ніж море, проте влітку температурні відмінності зникають. Восени на віддаленій від моря території температура падає помітно швидше, і різниця температури збільшується[3].
Тривалість найкоротшого і найдовшого днів у річному циклі значно відрізняється через велику географічну широту Естонії. День зимового сонцестояння триває від 6 годин 2 хвилини (Таллінн) до 6 годин 39 хвилин (Валга). Тривалість дня літнього сонцестояння становить 18 г 40 хв і 18 год 10 хв відповідно[3].
Рельєф
Територія Естонії є частиною Східно-Європейської рівнини, тому її територія низька і рівна. Максимальна висота (у тому числі у всій Прибалтиці) — гораСуур Мунамяґі (317 м) в центральній частині височини Хаанья. Інші височини: поле друмлінів Саад'ярве (144 м), Ахтмескае (Йихвіскае) (81 м) і Західно-Сааремааскае (54 м) височини. Крім того, кілька великих плато — Хар'юскае, Вірускае і Угандзі — також відносяться до територій з піднесеним рельєфом[4].
Майже половину території Естонії охоплюють низини, які мають висоту до 50 м над рівнем моря. Найбільші з них знаходяться на заході Естонії (Західно-Естонська низовина).
Ліси і лісисті місцевості становлять майже половину території країни, або 2,2 млн га. Естонія розташована в перехідній (так званій гемібареальній) підзоні, де хвойні ліси євросибірської тайги переходять в європейську зону широколистяних лісів[5]. У лісах Естонії налічується 87 споконвічних видів дерев і чагарників і більше 500 привезених[6]. Тут ростуть і проживають як мінімум 20 000 видів живих організмів[7].
Значна частина лісів належить державі, що стримує їх активну вирубку і погіршення екологічної ситуації. Велика кількість хижаків — ведмедів, рисей, вовків — вказує на досить сприятливий екологічний стан лісів Естонії. Однак, всупереч твердженням мисливців-ентузіастів, їх кількість не перевищує 500 особин бурих ведмедів, 200 вовків і 100 рисей[5].
Індикатором екологічного здоров'я лісу є дятел білоспинний (Dendrocopos leucotos), присутність якого в Естонії — досить звичне явище, на відміну від Швеції і Фінляндії де цей вид знаходиться під загрозою зникнення внаслідок занадто інтенсивного ведення лісового господарства[5].
Луки
Лісисті луки [et] — подібні до парків поля. Кілька століть тому лісисті луки були поширені на території південної Фінляндії, Швеції і інших країн Європи, однак зараз вони збереглися тільки в західній Естонії та на островах[8]. В даний час такі луки в основному заростають.
Вапнякові луки — луки з тонким шаром ґрунту на вапняковій основі. За межами Естонії подібні луки виявлені тільки на двох шведських островах. Через екологічний стан ці осеродки іноді називають псевдостепами[9].
Водні ресурси
За водозбором територію Естонії можна розділити на 4 частини: басейн Чудського озера (38%), басейни Ризької (32%) і Фінської заток (21%) і острови Західної Естонії (9%). Істотним вододілом є височина Пандивере[10].
Велика кількість річок, проте більшість з них короткі і мілководні, деякі з них навіть пересихають під час тривалих посух. Довші за 100 кілометрів тільки 10 річок, єдина судноплавна з яких на всій протяжності — Емайигі (101 км)[10].
Налічується приблизно 1200 природних озер, які становлять 4,7% території Естонії. Однак великими вважаються тільки два з них: Чудське і Виртс'ярв. Більшість озер мілководні, найглибше (Ривге-Сувр'ярв) — максимальна глибина 38 м[10]. Безліч озер заросли або заростають, велика частина їх страждає від надлишку поживних речовин[11].
Болота
Болота є найдавнішими утвореннями і займають приблизно чверть території Естонії[12].
Найбільш відомим прибережним заболоченим районом в Естонії є містечко Матсалу, ліси, зарости очерету й острівці якого притягують навесні більше 2 мільйонів водоплавних птахів: довгохвоста качок, тундрових лебедів (Cygnus columbianus), білощоких казарок (Branta leucopsis), гуменників (Anser fabalis), білолобих гусок (Anser albifrons), зачіпаючи[13].
Повільно піднімаючись, земля в західній Естонії створює нові прибережну заболочені землі — плиткаводния бухти і вузькі протоки, лагуни і болота, луки і мяліни[14]. Спроби людини осушити болота не дали особливого результату, і меліярация в Естонії була закінчена в 1970-і[11].
Острови
Естонія має досить довгу і урізану берегову лінію довжиною 3794 км (на 2540 км припадає понад 1000 островів)[14].
Основним матеріалом покривної породи в Естонії є Морро.
Можна виділити близько десяти видів ґрунтів, присутніх в Естонії. У Північній і Західній Естонії поширені дерново-карбонатні і щебеневі ґрунти. На Марен рівнинах Центральної Естонії і височини Пандивере зустрічаються вилужания і підзолисті ґрунти, тут розташовані головні агрокультурні регіони. На Марен рівнинах Південної та Центральної Естонії поширені псевдападолисті ґрунти, де під верхнім шаром знаходиться щільніший шар, який погано пропускає воду[15].
Приблизно ¼ території займають болотні ґрунти з характерний торавим шаром. На височинах Південної Естонії поширені поєднання еразаваних ґрунтів.
Відомо 83 види або підвиди рослин, які зустрічаються виключно в Естонії. Більшість з них відносяться до роду Hieracium. З таких рослин добре відомий Rhinanthus osiliensis, менш відомий Saussurea alpina esthonica[16].
У регіонах з родючим і помірно вологим ґрунтом росте сурамень — переважно сосновий ліс з невеликим числом беріз і осик. У суборах ростуть сосни майже без домішки інших дерев; ще менше інших видів у соснових борах. У долинах і затоплюваних луках росте болотний ліс з чорної вільхи[17].
У забагнених болотних лісах і перехідних болотах поширена осока, торф'яний мох. Зустрічаються дерева: береза, вільха, ялина, сосна[12].
Гриби
В Естонії зареєстровано більше 3700 видів гриб ів, хоча їх кількість може досягати і 4500. Більшість грибів росте на більш ніж 1200 видах рослин у вигляді сапрогенних (які породжують гниття) бактерій або паразитів. Їстівні гриби налічується близько 60 видів. Естонці споживають набагато більше видів грибів, ніж народи Центральної та Західної Європи[18].
На території Естонії зафіксовані 67 видів ссавців, об'єднаних у 6 рядів, 19 родин[19]. Чисельність населення гризунів та комахоїдних є найбільшою й ніхто не може визначити кількість цих тварин точно. Сарна європейська є найчисельнішою великих ссавців в Естонії (більше 55 000). Заєць сірий і заєць білий йдуть після (є більш ніж 20 000 тварин обох видів). Свиня дика, лось звичайний, ведмідь бурий, лисиця руда, єнот уссурійський та вок характерні також для естонських лісів[20].
Ссавці живуть скрізь — у лісах, відкритих землях, у внутрішніх водах, морях і населених пунктах. Більшість ссавців Естонії залишаються в країні взимку. Кілька видів — в основному кажани (нетопир лісовий і т.д.) — перебираються в теплі краї[20]. Непорушене узбережжя сприятливе для тев'яка, чия чисельність на узбережжі Естонії найвища в Балтійському морі[14].
Птахи
В Естонії зареєстровано 329 видів птахів, з яких гніздяться тут 222 види, 38 видів постійно пролітають або зимують, решта потрапляють зрідка. Територія Естонії розташована в зоні східноатлантичного міграційного шляху арктичних перелітних птахів[22].
Різноманітність узбережних середовищ робить Естонію надзвичайно привабливою для перелітних птахів. За оцінками, протягом міграційних періодів східноатлантичним перелітним шляхом естонські узбережжя перетинають до 50 мільйонів водних і прибережних птахів[13].
Національним птахом Естонії є сільська ластівка, яка дуже характерна для сільської місцевості. Тим не менш, це не найчисленніший вид. Найбільш поширеними є насправді зяблик (2...3 млн пар) і вівчарик весняний (1...2 млн пар). Серед більш великих птахів численними є мартин звичайний (до 100 000 пар) і крижень (30000 пар). З-поміж хижих птахів найбільш поширений канюк звичайний (2...3 тис. пар). В естонських материкових селах в достатку лелека білий (дві тисячі пар)[20].
В Естонії проживають 11 видів земноводних, вони належать до двох рядів і утворюють чотири родини. Загальнопоширеною є ропуха звичайна, яка живе всюди в Естонії, крім Сааремаа. Цікаво, що ропуха звичайна значно більша (до 16 см) на островах, ніж на континенті. Численні водойми й вологі місця мають сприятливі умови для земноводних в Естонії. Естонські амфібії є більш численними на островах, ніж на континенті з причини негативного впливу на них людини[20]. Рідкісними видами є жаба трав'яна, жаба зелена і тритон гребінчастий[21].
Є тільки п'ять видів рептилій в Естонії. Всі вони належать до ряду Squamata об'єднаних в чотирьох родинах: Lacerta vivipara (Ящірка живородна), Lacerta agilis (Ящірка прудка), Anguis fragilis (Веретільниця ламка), Natrix natrix (Вуж звичайний), Vipera berus (Гадюка звичайна). Ящірка живородна і гадюка звичайна є найбільш численними в Естонії рептиліями. Вуж звичайний в основному поширений на островах і на березі моря. Ящірка прудка і веретільниця ламка не рідкісні також[20].
Риби
Є не дуже багато видів риб в естонських водоймах — всього лише 75 видів були описані. Вони належать до 13 рядів і утворюють 29 родин. Риби населяють Балтійське море, численні озера та річки, які в Естонії мають повільний потік, швидкість не більше 1 м в секунду. Coregonus albula, Coregonus lavaretus, Salmo salar, Osmerus eperlanus, Esox lucius є найбільш поширеними рибами в Естонії[20].
↑клімат Естонії (російською) . Eesti Maaturism MTÜ. 19 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑ абКлімат. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абРельєф. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абвЛіси. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 8 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑Ліси Естонії. Puhka Eestis (російською) . 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑Ліс живе (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑Луги Естонії. Puhka Eestis (російською) . 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑ абЛісисті луки. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑ абвВодна мережа. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абПрирода Естонії (російською) . Eesti Maaturism MTÜ. 19 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
↑ абвРослинність водно-болотних угідь. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑Покриваюча порода і ґрунти. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 13 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абРослинність. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 6 травня 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абЛісові співтовариства. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑Гриби. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 9 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑ абТваринний світ. Estonica. (російською) (опубліковано опубліковано 18 лютого 2012). 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |Видавець= та |коментар= (довідка)
↑Фауна. Природа Естонії (російською) . Eestimaa Looduse Fond. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 24 грудня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання= та |коментар= (довідка)
Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!