Світова мапа з глибиною залягання МохоДіаграма глибинної будови Землі за геофізичними даними (швидкості поздовжніх та поперечних сейсмічних хвиль, розрахункова густина речовини, температура та тиск)
Пове́рхня Мохоровичи́ча, також Розрив Мохоровичича, або Мохо (англ.Mohorovičić discontinuity; хорв.Mohorovičićev diskontinuitet) — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантієюЗемлі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами.
Встановлена 1909 року хорватськимсейсмологомАндрією Мохоровичичем (1857-1936). Досліджуючи показники сейсмічних хвиль, спричинених землетрусом поблизу Загреба того ж року, він помітив, що деякі хвилі поширювалися раніше за інші. Вчений пояснив це зміною густини середовища всередині Землі (на глибині 30 км).
Див. також
Мохол — спроба досягти поверхні Мохоровичича глибоководним бурінням в 1961—1966 роках.
