Непере́рвна фу́нкція — в математичному аналізі це функція, у якій малим змінам аргумента відповідають малі зміни значення функції. Це означає, що графік неперервної функції не має стрибків, тобто може бути накреслений «не відриваючи олівець від паперу».
Усі елементарні функції — неперервні на своїй області визначення.
Неперервні функції трапляються набагато частіше, ніж диференційовні, множина всіх неперервних функцій замкнена відносно арифметичних операцій (за винятком ділення) і композиції та утворює чи не найважливіший клас функцій в аналізі.
Функція f ( x ) {\displaystyle f(x)} дійсної змінної, яка означена в області D ⊆ R {\displaystyle D\subseteq \mathbb {R} } , неперервна в точці x 0 ∈ D {\displaystyle x_{0}\in D} якщо для довільного ϵ > 0 {\displaystyle \epsilon >0} знайдеться таке δ > 0 {\displaystyle \delta >0} (яке залежить від ϵ {\displaystyle \epsilon } ), що з x ∈ D , | x − x 0 | < δ {\displaystyle x\in D,|x-x_{0}|<\delta } випливає | f ( x ) − f ( x 0 ) | < ϵ . {\displaystyle |f(x)-f(x_{0})|<\epsilon .}
Функція f ( x ) {\displaystyle f(x)} неперервна в області S ⊆ R {\displaystyle S\subseteq \mathbb {R} } , якщо f ( x ) {\displaystyle f(x)} неперервна в кожній точці цієї області.
Нехай A ⊂ R , f : A → R , x 0 {\displaystyle A\subset \mathbb {R} ,\quad f:A\to \mathbb {R} ,\quad x_{0}} — гранична точка множини A.
Функція f називається неперервною в точці x 0 {\displaystyle x_{0}} якщо:
Якщо умова, що входить у визначення неперервності функції, в деякій точці порушується, то кажуть, що розглянута функція має в даній точці розрив. Інакше кажучи, якщо A {\displaystyle A} — значення функції f {\displaystyle f} в точці a {\displaystyle a} , то межа такої функції (якщо він існує) не збігається з A {\displaystyle A} . Мовою околів умова розривності функції f {\displaystyle f} в точці a {\displaystyle a} є запереченням умови неперервності розглянутої функції в даній точці, а саме: існує такий окіл точки A {\displaystyle A} в області значень функції f {\displaystyle f} , що як би ми близько не підходили до точки a {\displaystyle a} в області визначення функції f {\displaystyle f} завжди знайдуться такі точки, образи яких будуть за межами околу точки A {\displaystyle A} .
Класифікація розривів функцій f : X → Y {\displaystyle f:X\to Y} залежить від того, як влаштовані множини X та Y. Далі наведено класифікацію для найпростішого випадку функції f : R → R {\displaystyle f:\mathbb {R} \to \mathbb {R} } . Подібним чином класифікують і особливі точки (точки, де функція не визначена).
Якщо функція має розрив в даній точці (тобто границя функції в даній точці відсутня або не збігається зі значенням функції в даній точці), то для числових функцій виникає два можливих варіанти, пов'язаних з існуванням у числових функцій односторонніх границь:
Якщо границя функції існує і скінченна, але функція не визначена в цій точці, або границя не збігається зі значенням функції в даній точці: lim x → a f ( x ) ≠ f ( a ) {\displaystyle \lim \limits _{x\to a}f(x)\neq f(a)} , то точка a {\displaystyle a} називається точкою усувного розриву функції f {\displaystyle f} (в комплексному аналізі — усувна особлива точка). Якщо «виправити» функцію f {\displaystyle f} у точці усувного розриву і покласти f ( a ) = lim x → a f ( x ) {\displaystyle f(a)=\lim \limits _{x\to a}f(x)} , то вийде функція, неперервна в даній точці. Така операція над функцією називається довизначенням функції до неперервної або довизначенням функції за неперервністю, що і обґрунтовує назву точки, як точки усувного розриву.
Розрив «стрибок» виникає, якщо
Розрив «полюс» виникає, якщо одна з односторонніх границь нескінченна.
У точці суттєвого розриву одна з односторонніх границь взагалі відсутня.
Для функцій f : R n → R n {\displaystyle f:\mathbb {R} ^{n}\to \mathbb {R} ^{n}} та f : C → C {\displaystyle f:\mathbb {C} \to \mathbb {C} } немає потреби працювати з точками розриву, але нерідко доводиться працювати з особливими точками (точками, де функція не визначена). Класифікація подібна.
Поняття «стрибок» відсутнє. Те, що в R {\displaystyle \mathbb {R} } вважається стрибком, в просторах більших розмірностей — суттєва особлива точка.
Вивчення топологічних властивостей неперервних функцій відбувається шляхом їх розшарування на гомотопічні класи, де кожний клас складається з функцій, які можуть неперервно деформуватися одна в одну. Нехай X {\displaystyle X} та Y {\displaystyle Y} — топологічні простори, а f 0 ( x ) {\displaystyle f_{0}(x)} та f 1 ( x ) {\displaystyle f_{1}(x)} — неперервні функції, які відображають X {\displaystyle X} в Y {\displaystyle Y} . Відзначимо одиничний інтервал I {\displaystyle I} на дійсній прямій 0 ⩽ t ⩽ 1. {\displaystyle 0\leqslant t\leqslant 1.} Тоді функції f 0 ( x ) {\displaystyle f_{0}(x)} та f 1 ( x ) {\displaystyle f_{1}(x)} є гомотопними, якщо існує неперервна функція F ( x , t ) {\displaystyle F(x,t)} , яка відображає X × I {\displaystyle X\times I} у Y {\displaystyle Y} , для якої F ( x , 0 ) = f 0 ( x ) , {\displaystyle F(x,0)=f_{0}(x),} а F ( x , 1 ) = f 1 ( x ) . {\displaystyle F(x,1)=f_{1}(x).} Неперервна функція F ( x , t ) {\displaystyle F(x,t)} , яка описує неперервну деформацію функції f 0 ( x ) {\displaystyle f_{0}(x)} у f 1 ( x ) {\displaystyle f_{1}(x)} , називається гомотопією. Кожний гомотопічний клас характеризується степенем відображення n , {\displaystyle n,} яку називають топологічним індексом. Усі функції, які відображають X {\displaystyle X} у Y {\displaystyle Y} , можна розбити на гомотопічні класи, такі, що дві функції належать одному класові, якщо вони є гомотопними.
Довільні многочлени, раціональні функції, показові функції, логарифми, тригонометричні функції (прямі і зворотні) неперервні скрізь у своїй області визначення.
Функція f : R → R , {\displaystyle f\colon \mathbb {R} \to \mathbb {R} ,} задається формулою
неперервна в будь-якій точці x ≠ 0. {\displaystyle x\neq 0.} Точка x = 0 {\displaystyle x=0} є точкою усувного розриву, бо границя функції
функція
називається функцією знака.
Ця функція неперервна в кожній точці x ≠ 0 {\displaystyle x\neq 0} .
Точка x = 0 {\displaystyle x=0} є точкою розриву першого роду, причому
Ступінчаста функція, яка визначається як
є всюди неперервна, крім точки x = 0 {\displaystyle x=0} , де функція терпить розрив першого роду. Проте, в точці x = 0 {\displaystyle x=0} існує правобічна границя, яка збігається зі значенням функції в даній точці. Таким чином, дана функція є прикладом неперервної справа функції на всій області визначення .
Аналогічно, ступінчаста функція, яка визначається як
є прикладом неперервної зліва функції на всій області визначення .
називається функцією Діріхле . По суті, функція Діріхле — це характеристична функція множини раціональних чисел . Ця функція є всюди розривною функцією, оскільки на кожному інтервалі існують як раціональні, так і ірраціональні числа.
називається функцією Рімана або функцією Тома.
Ця функція є неперервною всюди у множині ірраціональних чисел ( R ∖ Q {\displaystyle \mathbb {R} \setminus \mathbb {Q} } ), оскільки границя функції в кожній точці дорівнює нулю.
Функція f {\displaystyle f} називається рівномірно неперервної на E {\displaystyle E} , якщо для будь-якого ε > 0 {\displaystyle \varepsilon >0} існує δ > 0 {\displaystyle \delta >0} таке, що для будь-яких двох точок x 1 {\displaystyle x_{1}} і x 2 {\displaystyle x_{2}} яких, що | x 1 − x 2 | < δ {\displaystyle |x_{1}-x_{2}|<\delta } , виконується | f ( x 1 ) − f ( x 2 ) | < ε {\displaystyle |f(x_{1})-f(x_{2})|<\varepsilon } .
Кожна рівномірно неперервна на множині E {\displaystyle E} функція, очевидно, є також і неперервною на ньому. Зворотне, взагалі кажучи, невірно. Однак, якщо область визначення — компакт, то неперервна функція виявляється також і рівномірно неперервною на даному відрізку.
Існує дві симетричні одна до одної властивості — напівнеперервна знизу і напівнеперервна зверху :
Між неперервністю і напівнеперервністю є такий зв'язок:
Відповідно до цього можна допустити для напівнеперервних функцій нескінченні значення:
Функція f {\displaystyle f} називається односторонньо неперервною зліва (справа) в кожній точці x 0 {\displaystyle x_{0}} її області визначення, якщо для односторонньої границі виконується рівняння: f ( x 0 ) = lim x → x 0 − f ( x ) {\displaystyle f(x_{0})=\lim \limits _{x\to x_{0}-}f(x)} ( f ( x 0 ) = lim x → x 0 + f ( x ) ) . {\displaystyle (f(x_{0})=\lim \limits _{x\to x_{0}+}f(x)).}
На дійсній прямій зазвичай розглядається проста лінійна міра Лебега. Якщо функція f {\displaystyle f} така, що вона неперервна всюди на E {\displaystyle E} , крім, можливо, множини міри нуль, то така функція називається неперервною майже всюди .
У тому випадку, коли множина точок розриву функції не більше ніж зліченна, ми отримуємо клас інтегрованих за Ріманом функцій (див. Критерій інтегрованості функції за Ріманом).