Волинське обласне управління водних ресурсів не провело жодних досліджень історії малих річок на власній землі.
Історія
Билъ намъ чолом зεмͱанинъ волынъский Ѡлεхъно Григоръεвичъ Козинский и просилъ в насъ сεла ключа Лỿцъкого на ймѧ Ѡгавъчичъ, а повεдилъ намъ, штожъ в томъ сεлε три дворища, а на нихъ сεдͱать шεсть человековъ.
У другій половині XIX століття на північній стороні села розміщувалося велике болото Варгани, через яке протікала річка Дібровка з правою притокою Добра. На півдні від села знаходилися урочища: Осніва, Зелене, Місток, Муромець[1].
На початку XX століття частина села Гавчиці називалась Рафалівкою (пол.Rafałówka), від імені першого мешканця Rafała Rosińskiego і була заселена поляками, як і навколишні колонії: Mikołajówka, Korma, Aleksandrówka, Komarówka, Hermanówka, Brzozowy Gród[3]. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7.06.1946 року, село Рафалівка перейменоване в Муравище[4].
Село має майже прямокутне планування. Основна вулиця - Центральна, іде через все село із Заходу на Схід.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села Муравище становила 257 осіб, з яких 122 чоловіки та 135 жінок.[6] За цим же переписом чисельність наявного населення села Гавчиці становила 466 осіб, з яких 207 чоловіків та 259 жінок.[6]
Lietuvos Metrika, Kn. 9 (1511—1518) / Parengė Krzysztof Pietkiewcz. — Vilnius: Žara, 2003. — P. 1516. — ISBN 9986-34-121-3.
Lietuvos Metrika, knyga nr. 22 (1547) / Parengė Andrij Blanuca, Dmitro Vashchuk, Darius Antanavičius. — Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2010. — P. 69—70. — ISBN 5-420-01071-2.