Стародавнє поселення південно-західного Криму Алсу засноване приблизно у середині IV століття[5], або, на думку деяких істориків, набагато раніше (IV—III століття до н. е.)[6], нащадками готів і аланів, що змішалися з місцевим населенням[7]. Приблизно з XII століття Алсу, як і всі околишні поселення, входило до складу християнського князівства Феодоро[8]. Після падіння у 1475 році Мангупа село, разом з усіма землями князівства, увійшла до складу Мангупского кадилику Кефінського еялета Османської імперії. У ці роки внаслідок політики османів, а також тісних економічних й особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами відбувалася ісламізація кримських греків Алсу і, згідно із «Відомостями про виведених із Криму в Приазов'я християнах» А. В. Суворова, жодного християнина в селі до 1778 року не залишилося[9]. Офіційно до складу Кримського ханства село входило близько 9 років: від знаходження ханством з в 1774 році до окупації Росією в 1783 році. Після анексії Криму Російською імперією[10] село спорожніло внаслідок еміграції кримських татар у Туреччину[11], тому в Камеральному Описі Криму 1784 року воно не значиться. Уперше згадується Алсу (Кальсу в основному варіанті) у губернаторських документах від 3 жовтня 1796 року з нагоди виділення землі Грецького батальйону офіцерам й обер-офіцерам за браком землі в Балаклаві[12].
За російським адміністративним поділом, від 8 лютого 1784 року, Алсу перебувало на території Чоргунской волості Сімферопольського повіту Таврической губернії, але у Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті 1805 року село ще не значиться (видимо, постійного населення ще не було)[13].
Після адміністративної реформи 1829 року землі Алсу віднесли до Байдарской волості[14], а в 1838 році, після утворення Ялтинского повіту[15] і переформування волостей — до Байдарской волості Ялтинского повіту. Тоді ж Алсу вперше позначають на карті 1842 року як село з 20 дворами[16]. Згідно зі «Списком населених місць Таврійської губернії по відомостях 1864 р.», за результатами VIII ревізії 1864 року в казенному селі Алсуй (Алсу) у 9 дворах значилося 50 жителів-греків (9 дворів і на карті 1865 року, тільки на ній село записане як Олсуй[17])
Фонтан Таш-Чокрак
Після установи у 1873 році Севастопольського градоначальства, Алсу, разом з іншими околицями Балаклави, передали у його склад, що зафіксовано в «Пам'ятній книзі Таврической губернії 1889» і там же записано, що за результатами Х ревізії 1887 року в Алсу в 22 дворах проживало 112 осіб[18]. У градоначальстві село знаходилось до радянської реформи адміністративного поділу у 1921 році[19].
З 1923 року, як відзначено в результатах Всесоюзного перепису 1926 року Алсу віднесено до Камарської сільради Севастопольського району[20] (з 1931 року — Балаклавского). 27 червня 1944 року, постановою ГКО, кримські греки були депортовані в Центральну Азію[21], а Указом Президії Верховної Ради РСФСР від 18 травня 1948 року Алсу Балаклавского району перейменоване в Морозівку[22].
Офіційно розселено до 1968 року[23], але реально існують кілька житлових будинків (на 1998 рік населення 30 осіб[24]). Проте місцевість не залишена, бо поряд з селом існує дитячий оздоровчий табір «Алсу».
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
¹ з 7.09.2023 цілком передані до Бахчисарайського районуАвтономної Республіки Крим, однак, досі не мають статусу окремих населених пунктів; ² частина території передана до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим.[1][2]
.svg){kind=small}
