Михайло Стрільбицький [1] [2] (1728 рік, Миргород, Полтавського полку - 1807 рік, Могилів-Подільський) - протопіп в князівстві Молдавському.
Біографія
Народився в сім'ї священика у 1728 році, в місті Миргород, Полтавського полку [3] Гетьманщини [4] . Належав до роду Стрельбицького, який має давнє шляхетсько - козацьке походження, відомий на Русі з часів Галицько-Волинського князівства.
Первинне навчання здобув вдома, в подальшому навчався в Києво-Могилянській академії.
В середині XVIII століття жив і працював в місті Ясси, де разом з сином Полікарпом відкрив «Нову друкарню», в якій друкували книги на церковнослов'янською, руською мовою, грецькому, російською, молдавською та іншими мовами. У 1789 році в ній був надрукуваний слов'яно-молдавський словник, публікувалися календарі та інша перекладна література.
Брав активну участь у війні з турками під час штурму турецької фортеці Ізмаїл у 1790 році [5], перебуваючи в козацькому війську.
У 1792 році разом з друкарнею переїхав в місто Дубоссари, де у 1794 році були надруковані «Буквар, або Початкове навчання бажаючим вчитися книг лист слов'янських» і «Часослов». Вперше в Молдові Стрельбицький став застосовувати російський цивільний шрифт замість церковнослов'янської мови. [6]
В кінці життя переїхав до Могилева Подільської губернії. Його батько був братом лохвицького військового товариша Стефана Васильовича Стрельбицького - діда відомого географа і картографа - Івана Опанасовича Стрельбицького .
16 травня 1792 року імператриця Катерина II підписала Указ про призначання йому пенсії в триста рублів.
Помер в 1807 році в Могилеві Подільської губернії.
Книги та гравюри Михайла Стрільбицького
Література
- В. Кирияк «БРАТСТВА ЖИВІ РУДЕНКО» стр. 89[недоступне посилання з червня 2019]
- Dimitrie Dan. Protopopul Mihail Strilbiţchi. Schiţă biografică şi bibliografică (Cernăuţi: Societatea Tipografică Bucovineană, 1912).
Примітки
- ↑ Королюк В. Д.Соціально-економічна і політична історія Південно-Східної Європы. — Кишинев: Штіинца, 1980.
- ↑ Жуков В. И. Историческое значение присоединения Бессарабии и левобережного Поднестровья к России. — Кишинёв: Штиинца, 1987.
- ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр.
- ↑ «Гетманщина» в Большой советской энциклопедии. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Храм живоносного джерела. Протоієрей Ю. Мицик (доктор історичних наук, професор)[недоступне посилання з Июнь 2019]
- ↑ Сорокина, Ольга. Российско-молдавские отношения с древнейших времён. Россия и Молдавия во второй половине XVIII столетия. «История» № 24, 2002 г.
Посилання
.jpg)
