Спочатку село мало назву Білівка. За народними переказами, його назвали саме так, тому що води Дністра та Бистриці під час весняного розливу «біліли» під сонячними променями.[1]
Історія
Вперше згадується у писемних джерелах в 1442 році.
Рішенням Ген. Радом. сейму від 22 травня1505 року підтверджено розпорядження польського короля Олександра щодо дарування території на захід від Великої Білини у Самбірському окрузі Перемишльської землі постільничому Федькові Білю та його нащадкам.[2]
Відомо, що у 1508 році в селі вже існувала парафіяльна церква.
Згідно з ревізією 1692 року селом володів 1 шляхтич. Тоді у Малій Білині було 27 кметів. Кількість осілих дворів була 28.[2]
Дерев'яна церква латинізованого типу розташована на початку села, недалеко від нового мурованого храму.
Теперішня тризрубна безверха будівля, увінчана над навою ліхтарем з маківкою на двосхилому спільному даху збудована у 1671 (1672) році. Ерекційний акт парафії походить з 1672 року. У 1930–х рр. гонтове покриття дахів замінили цинкованою бляхою.
В інтер'єрі внутрішній простір розкрито глибинно, утворюючи вільний анфіладний перехід від одного зрубу до іншого. Бабинець перекритий плоскою стелею, центральний і східний зруби — зрубними склепіннями коробового обриси. Хори влаштовані уздовж стін бабинця і виходять на західну стіну основного зрубу у вигляді вузьких балконів.
↑ абвПірко В. О. Галицьке село наприкінці XVII — в першій половині XVIII ст. (історико-економічний нарис за матеріалами Перемишльської землі) / Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ. — Донецьк, 2006. — С. 130