6 вересня2013 року селу повернено дорадянську назву — Верховна Рада України постановила перейменувати село Біньова на село Беньова.[2]
Географія
Беньова розташована за 16 кілометрів від районного центру, на заході центральної частини району, за кілометр від українсько-польського кордону. За 2,5 км на південний схід розташоване село Сянки, за 3 км на північний захід — Верхній Турів, за 5 км на схід — Верхнє.
До Другої світової війни, більша і головна частина села розташовувалась на лівому березі річки Сян. Внаслідок встановлення кордону по річці в 1939 р. СРСР з Німеччиною (від 1945 р. — з Польщею) село було поділене державним кордоном, а лівобережна частина через вивезення в 1945 р. жителів до СРСР та акцію «Вісла» стала безлюдною.
Населення
1880 — 361 (306 греко-католиків, 7 римо-католиків і 48 юдеїв)[3];
1921 — 582 мешканці (у 97 хатах), з яких 497 греко-католиків, 73 юдеї, 9 католиків та 3 євангеліста;
1939 — 870 мешканців, з них 755 українців, 25 поляків і 90 євреїв[4];
Знаходилась на лівобережній частині, котра у післявоєнний період відійшла до Польщі, та була спалена.[1] В 1909 р. замість попередньої з 1779 р. була збудована нова парафіяльна дерев’яна церква святого Михаїла. Парафія включала також села Буковець і Сянки та входила до Височанського деканату (з 1924 р. — Турчанського) Перемишльської єпархії. В 1936 в селі було 784 греко-католики.
Після війни західна частина території села (на лівому березі Сяну) віддана Польщі.
Повоєнне життя села яке залишилося в Україні було важким Постійні утиски комуністичного режиму були повсякденністю. Із здобуттям незалежності приходить занепад ( молодь виїжджає в пошуках кращого життя) .