Кісмайо[1][2] (сом.Kismaayo; араб.كيسمايو) — портове місто в Сомалі. Є адміністративним центром провінції Сомалі Нижня Джуба і столицею невизнаної держави Джубаленд[3]. Океанський порт і аеропорт.
Географія
Розташоване на півдні країни, поблизу кордону з Кенією. Місто лежить на березі Індійського океану, поблизу гирла річки Джуба. Поруч з містом, в океані знаходяться острови Баджуні.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом помірних степів та напівпустель. Найтепліший місяць — квітень із середньою температурою 28.3 °C (83 °F). Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 25.6 °С (78 °F).[4]
Місто Кісмайо було побудоване народом баджуні, які розмовляють мовою суахілі. Пізніше в цей регіон прийшли племена сомалі. В даний час населення міста і околиць мультиетнічне.
В 1835 році Кісмайо і його околиці були підпорядковані султануЗанзібару. З 1895 року район Джубаленд, у якому знаходився Кісмайо, увійшов до складу британської колонії Кенія. В 1925 він був переданий Італії і в 1926 році увійшов до складу колонії Італійське Сомалі. Кісмайо стає адміністративним центром провінції Ольтра Джиба.
Місто розділене на п'ять округів, а саме Farjano, Faanoole, Shaqaalaha, Siinaay і Calanleey. Початок заснування міста почався з району Calenleey, він є найстарішим зі всіх чотирьох районів. Крім етнічних сомалійців в місті проживають різні групи населення, включаючи індійців, арабів, банту, браванезійців[en], баджуні тощо[5].
У роки громадянської війни в Сомалі за володіння Кісмайо велися запеклі бої.
Конфлікт у Джубаленді торкався майже всіх сомалійських кланів, які так чи інакше претендують на ці території, оскільки кожен з кланів має часткове володіння в Кісмайо або Нижній Джубі[6].
Іншими словами, конфліктогенність ситуації на півдні цілком і повністю залежить від основоположного питання, кому належать ці території. Кожен клан має свої власні вимоги на основі своєї інтерпретації історичних подій. В епіцентрі боротьби виявився контроль над портом, який використовується для отримання доходів від експорту вугілля та імпорту інших товарів, а особливо від контрабанди цукру з Кенії. Клани, що контролюють Кісмайо, мають найкращі умови для життя в Джубаленді, і місто сприймається ними як столиця цієї невизнаної держави.
Незважаючи на широке поширення кланової родини дарод, домінуючої на території між річками Джуба і Тана, багато інших кланів і соціальних групи складають значну частину від загальної чисельності населення, і вважають за необхідне отримувати свою частку від порту. Але в даному випадку перерозподіл контролю над Кісмайо, може стати джерелом доходу для збройної опозиції, в особі Харакат аш-Шабаб а[7].
Зусилля за мирною угодою в Джубаленді сприятливо вплинули на результат боротьби за нижню Джубу і порт Кісмайо. Бандформування інших регіонів продовжували військові дії, але тим не менш угода була досягнута в серпні 1993 року в столиці Джубаленду, у якому взяли участь 154 лідери різних угруповань. Проте конфлікт знову вибухнула в лютому 1994 року, старійшини не змогли примусити до миру два ополчення. ЮНОСОМ II спробував використати всеосяжний договір з врегулювання конфлікту в Кісмайо між провідними бойовиками, як шаблон для національного примирення. У травні 1994 року спеціальний представник ООН Лансана Куяте скріпив угоду в Найробі, виголосивши промову: «польові командири в даний час мирні лідери», але оптимістичний висновок не підтверджується наступними подіями. Всеосяжна національна конференція з примирення не відбулася[8].
.svg)
