Пам’ятник воїнам- односельчанам і жертвам УБН, с. Кустин,.jpgПарк, с.Кустин,.jpg
Кустин належав князям Несвицьким, споріднених зі Збаразькими. Внучка останнього з роду Семена Василевича Несвижеського (Несвизького) була дружиною князя Костянтина Острозького. Тоді село перейшло до згаданого князя, а дружина його прийняла титул княгині Рівненської. Село це фігурує у документах середини 16 століття під назвою Косне. В 1563 році Костин належав Петрові Кірдею-Мильському, зем'янина волинського, від якого походить також волинський рід Олізарів. У рівненському архіві, ще в кінці XIX століття зберігався дільчий документ між Кірдеями і Олізарами, датований 1569 роком: «Наперед почавши від Решехи границі річкою Свиржницею, тою Свиржницею в Горинь йде під Першків. Минаючи міст старе річище з островом усім до іменя Кубинського, а від Горині до Пересутої, а Пересут ділить ґрунт ровенський від Костиня. Від Пересутої йде границя аж до Заборова, а від Заборова болото ділить ґрунт іменя (Земель) Ровенського з Костинем аж до млина заборовського…». Після одруження дочки Замойського[кого?] з Головинським маєтки перейшли у руки Суходольських, Стецьких, Морштинських і інших.
За переписом 1911 року в Кустині було 760 жителів, фельдшерський пункт, земська випозичальня сільськогосподарських машин, однокласова школа, 1 крамниця, кооператив. До великої земельної власності поміщика Семяновського належало там 900 десятин.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]: