Кра́сна пло́ща[2] (рос. Красная площадь) — головна площа Москви, розташована в центрі міста. Назва походить від давньоруського «красний» — гарний, красивий[3][4][5][6]. Із західної сторони до площі прилягає Кремль, зі східної ГУМ, «Китай-город», з північної Історичний музей та Собор Казанської ікони Божої Матері, а з південного сходу Собор Василія Блаженного (Покровський собор).
Довжина площі 330 метрів, ширина 70 метрів.
На площі містяться Лобне місце, пам'ятник Мініну та Пожарському, Мавзолей Леніна, а коло нього — Некропольний ряд Кремлівської стіни, де захороненні діячі (в основному політичні та військові) Радянського Союзу (ще в 1920-30-х там ховали комуністів з-за меж СРСР).
Після свого утворення наприкінці XV ст. площа називалася просто «Торг», у XVI ст. — «Троїцькою» (за назвою церкви, що містилася тоді в південній частині площі). Після пожежі 1571 року площа отримала назву «Пожар», і нарешті, у другій половині XVII ст. вона дістає своє сучасне ім'я — «Красна»[2]. Це сталося після зведення надбудови в 1625 році над Спаською вежею Кремля: назву «Красна площа» в народі спочатку одержала ділянка між собором Василія Блаженного, баштою і Лобним місцем. Під кінець XVII століття ця назва поширилась на весь майдан[7]. Втім існує й інша версія походження назви: первісно Красна площа розміщалася усередині кремлівських стін, приблизно в районі сучасної Соборної площі (там само, вважають розташовувалося й Лобне місце), і на неї виходив палацовий ґанок, що називався «красним», і на який вели троє «красних» сходів. Під ґанком, між сходами, була Красна брама. Палацовий сад, що примикав до площі з південного заходу, теж мав назву «красного»[8].
Оскільки прикметник красный у сучасній російській мові зазвичай вживається в значенні не «красний», а «червоний»[9], у багатьох мовах назва площі є неточною калькою зі значенням «Червона площа» (пол. Plac Czerwony, болг. Червеният площад, англ. Red Square, фр. Place Rouge, тат. Кызыл мәйдан). В англійській мові сполучення Red Square також означає «Червоний квадрат»; цю вузькомовну гру слів використав американський письменник Мартін Круз Сміт в однойменному романі[en].
На думку більшості дослідників, Красна площа веде свою історію з 1493 р., коли за указом великого князя Івана III московський торг, що доти розташовувався в Кремлі, був виведений за його межі[8].
Місцевість на схід від Кремля з міркувань протипожежної безпеки очистили від забудови, на утвореній площі відкрився торг[10].
У XIX столітті почався період нового розквіту Красної площі. У 1804 році вона була вперше забрукована, по обидві боки її звели нові торгові ряди[11]. Колишні, що йшли вздовж Кремлівського муру від Спаських до Нікольських воріт, були розібрані в 1812-му. Тоді ж знесли крамниці на Спаському мості і біля Покровського собору.
У 1818 році в центрі площі встановлено пам'ятник Козьмі Мініну і князю Дмитру Пожарському роботи українського скульптора Івана Мартоса[2] (у 1930 році під час реконструкції площі пам'ятник переміщений ближче до Покровського собору).
Влітку 1909 року по Красній площі проклали трамвайні рейки: колія йшла у вигляді петлі від Забєлінського проїзду до Верхніх торгових рядів, далі — до пам'ятника Мініну і Пожарському в центрі площі і до собору Василія Блаженного. Далі маршрут проходив Васильовським спуском на Великий Москворіцький міст[12][13]. Трамвай на Красній площі існував до серпня 1930 року[12], під час її реконструкції рейки були зняті. На фотографіях початку століття вже можна побачити тонкі асфальтові доріжки, покладені прямо на круглякову мостову[14].
З 1918 площа стала місцем демонстрацій і мітингів трудящих Москви, парадів Збройних Сил СРСР. У 1924 році біля Сенатської вежі споруджено тимчасовий мавзолей, куди помістили тіло В. І. Леніна[2]. Будівництво постійного мавзолею тривало в 1929—1930 роках, тоді ж була проведена реконструкція площі, зміна покриття з кругляку на брущатку. З 1938 року по площі був дозволений рух автотранспорту[14].
7 листопада 1941 року на Красній площі відбувся парад з нагоди 24-річчя Жовтневого перевороту, а 24 червня 1945 року — Парад Перемоги[2].
На початку 1990-х відновлені деякі пам'ятки архітектури, знищені за радянських часів — Воскресенські ворота і Казанський собор.
На постаменті пам'ятника Мініну і Пожарському з заднього боку є напис, що пам'ятник зроблений уродженцем містечка Ічні.