Після свого утворення наприкінці XV ст. площа називалася просто «Торг», у XVI ст. — «Троїцькою» (за назвою церкви, що містилася тоді в південній частині площі). Після пожежі 1571 року площа отримала назву «Пожар», і нарешті, у другій половині XVII ст. вона дістає своє сучасне ім'я — «Красна»[2]. Це сталося після зведення надбудови в 1625 році над Спаською вежею Кремля: назву «Красна площа» в народі спочатку одержала ділянка між собором Василія Блаженного, баштою і Лобним місцем. Під кінець XVII століття ця назва поширилась на весь майдан[7]. Втім існує й інша версія походження назви: первісно Красна площа розміщалася усередині кремлівських стін, приблизно в районі сучасної Соборної площі (там само, вважають розташовувалося й Лобне місце), і на неї виходив палацовий ґанок, що називався «красним», і на який вели троє «красних» сходів. Під ґанком, між сходами, була Красна брама. Палацовий сад, що примикав до площі з південного заходу, теж мав назву «красного»[8].
Оскільки прикметник красный у сучасній російській мові зазвичай вживається в значенні не «красний», а «червоний»[9], у багатьох мовах назва площі є неточною калькою зі значенням «Червона площа» (пол.Plac Czerwony, болг.Червеният площад, англ.Red Square, фр.Place Rouge, тат.Кызыл мәйдан). В англійській мові сполучення Red Square також означає «Червоний квадрат»; цю вузькомовну гру слів використав американський письменник Мартін Круз Сміт в однойменному романі[en].
Історія
На думку більшості дослідників, Красна площа веде свою історію з 1493 р., коли за указом великого князя Івана ІІІ московський торг, що доти розташовувався в Кремлі, був виведений за його межі[8].
Місцевість на схід від Кремля з міркувань протипожежної безпеки очистили від забудови, на утвореній площі відкрився торг[10].
У XIX столітті почався період нового розквіту Красної площі. У 1804 році вона була вперше забрукована, по обидві боки її звели нові торгові ряди[11]. Колишні, що йшли вздовж Кремлівського муру від Спаських до Нікольських воріт, були розібрані в 1812-му. Тоді ж знесли крамниці на Спаському мості і біля Покровського собору.
Влітку 1909 року по Красній площі проклали трамвайні рейки: колія йшла у вигляді петлі від Забєлінського проїзду до Верхніх торгових рядів, далі — до пам'ятника Мініну і Пожарському в центрі площі і до собору Василія Блаженного. Далі маршрут проходив Васильовським спуском на Великий Москворіцький міст[12][13]. Трамвай на Красній площі існував до серпня 1930 року[12], під час її реконструкції рейки були зняті. На фотографіях початку століття вже можна побачити тонкі асфальтові доріжки, покладені прямо на круглякову мостову[14].
З 1918 площа стала місцем демонстрацій і мітингів трудящих Москви, парадів Збройних Сил СРСР. У 1924 році біля Сенатської вежі споруджено тимчасовий мавзолей, куди помістили тіло В. І. Леніна[2]. Будівництво постійного мавзолею тривало в 1929—1930 роках, тоді ж була проведена реконструкція площі, зміна покриття з кругляку на брущатку. З 1938 року по площі був дозволений рух автотранспорту[14].
7 листопада 1941 року на Красній площі відбувся парад з нагоди 24-річчя Жовтневого перевороту, а 24 червня 1945 року — Парад Перемоги[2].
↑Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. и др. Кремль. Китай-город. Центральные площади // Памятники архитектуры Москвы. — М. : Искусство, 1983. — С. 392. — 25000 прим.
↑ абМокеев Г. Я., Черный В. Д. Красная площадь в Кремле времен Дмитрия Донского. — Памятники Отечества, 1980, № 1, с. 93.
↑
Pierre Lorrain, Moscou et la naissance d'une nation, Paris, Éditions Bartillat, mars 2010, 344 p. (ISBN 978-2-84100-450-8).
↑Сытин П. В. Из истории московских улиц. М., 1952, с. 39.
.jpg)
