PROFILBARU.COM

Вулкани Камчатки
Вулкани Камчатки
Volcanoes of Kamchatka
	Світова спадщина
	Коряцька сопка. Вид із боку Авачинської бухти. Одна з візитівок Петропавловська-Камчатського
Країна	Росія; Камчатський край
Тип	природний
Критерії	vi, viii, ix, x
Об'єкт №	765
Регіон	Європа та Північна Америка
Зареєстровано:	1996 (20 сесія)
	; Вулкани Камчатки на карті Росії
	Вулкани Камчатки у Вікісховищі

Вулкани Камчатки — вулкани на сході Росії, на півострові Камчатка, на території Камчатського краю, становлять важливу частину Тихоокеанського вогняного кільця.

Загальна характеристика

Строго визначити точну кількість вулканів, розташованих на Камчатці, важко. У різних джерелах згадується від декількох сотень, до більш ніж тисячі вулканів. Для вулканів Камчатки характерна велика різноманітність форм і розмірів, вони формувалися в різні геологічні епохи і наразі виявляють активність різного ступеня. Більшість із них відноситься до древніх вулканів, які не виявляють активності нині, проте деякі вулкани є діючими. Для деяких вулканів півострова часто застосовують слово «сопка» замість слова «вулкан». Також деякі вулкани, особливо згаслі і невисокі, нерідко називають просто горами.

Наразі серед вулканів Камчатки налічується близько 29 діючих. Поняття діючого вулкана досить відносне. Діючим прийнято вважати вулкан, який вивергався в історичний період часу. Частина вулканів останній раз вивергалися близько 1000 або навіть 4000 років тому, і ці вулкани за різними класифікаціями мають різний статус. Таким чином, активний вулкан не обов'язково повинен безперервно перебувати у стадії виверження. Більшість активних вулканів у «вільний від роботи час» випускають в атмосферу водяну пара та інші гази, тобто йде так звана фумарольна активність. Висота найбільшого вулкана Камчатки — Ключевської Сопки, становить 4750 метрів над рівнем моря. Цей вулкан є найвищим в Азії і одним із найбільш активних на півострові.

Розташування вулканів

Область активного вулканізму на Камчатці історично пересувалася з заходу на схід, утворивши два основних накладених вулканічних поясу — Серединний вулканічний пояс і більш молодий Східно-Камчатський вулканічний пояс. Утворення серединного вулканічного поясу відноситься до епохи плейстоцену. Він простягається вододілом Серединного хребта, розташованого в центральній частині Камчатки, розширюючись на південь. Активні вулкани в даному поясі є поодинокими. Східно-Камчатський вулканічний пояс простягнувся з півночі на південь вздовж усієї Камчатки, від півострова Озерного на півночі до мису Лопатка на півдні. Пояс формувався у плейстоцені і в голоцені, нині до нього відносяться більшість активних вулканів Камчатки.^[2]

Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО «Вулкани Камчатки»

У 1996 році завдяки Грінпіс Росії23^{[джерело?]} на Камчатці з'явився об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (у 2001 році розширено) з однойменною назвою «Вулкани Камчатки». До складу об'єкту Світової природної спадщини «Вулкани Камчатки» входить шість окремих особливо охоронюваних природних територій, які розташовуються на сході, у центрі та на півдні півострова, сумарною площею близько 3,8 млн га^[3]. Усього на шести ділянках розташовуються близько 30 діючих і 300 згаслих вулканів, які розташовані на території Кроноцького природного біосферного заповідника, Бистринського природного парку, природного парку Наличево, Південно-Камчатського природного парку, федерального заказника «Південно-Камчатський» та Ключевського природного парку. Усі ці шість ООПТ, розташовані в різних районах Камчатського півострова, взяті разом, відображають усі основні вулканогенні ландшафти й особливості рослинного та тваринного світу Камчатки.^[4]

Вулкани в нумізматиці

Банк Росії першого серпня 2008 роки випустив набір пам'ятних монет, присвячених вулканам Камчатки.

Список вулканів Камчатки

У наведеному списку вулкани розділені на групи відповідно до їхнього тектонічного розташування. У кожній групі вулкани перераховані відповідно до їхнього розташування з півночі на південь.

Вулкани Серединного вулканічного пояса

Найвищий вулкан цієї групи — Ічинська Сопка (заввишки 3621 м) — є єдиним активним вулканом серединного вулканічного поясу. Решта вулканів є або згаслими, або сплячими. Усі вони розташовані в осьовій частині півострова на північ від р. Плотникової і належать до Серединної хребта або розташовані в безпосередній близькості від нього. Тільки в північній частині вулканічного поясу (північніше від 57° п. ш.) розташовується понад 500 вулканів.^[2] На південь вулканічний пояс помітно розширюється разом із самим Серединний хребтом.

Вулкани Східно-Камчатського вулканічного поясу

Центрально-Камчатська депресія-рифт

Центрально-Камчатська депресія-рифт — це складна грабен-синкліналь, що простягнулася на 750 км від північної Карагінської затоки до верхів'їв річки Камчатки. У ній можна виділити дві великі частини: протоку Літке на півночі і долини річок Камчатки та Єловка — на півдні. Новітній вулканізм виявився тут у південній частині — від південного берега Карагінської затоки до річки Щапіна.^[2]

лкан, 1211 м, 57°52′ пн. ш. 162°41′ сх. д. / 57.86° пн. ш. 162.69° сх. д. / 57.86; 162.69

Шивелуч, 3283 м, 56°38′ пн. ш. 161°19′ сх. д. / 56.63° пн. ш. 161.32° сх. д. / 56.63; 161.32 — активний

Вулкани Харчинської групи

Вулкани Ключевської групи

Найвищий із вулканів Камчатки — Ключевська Сопка (4750 м)

Багато вулкани цієї групи відносяться до числа найбільш активних і високих на півострові. Для них характерні максимальні в межах Камчатки обсяги четвертинних вулканічних порід — близько 5000 куб. км, що можна порівняти з об'ємом всіх вулканічних порід Японських островів. Група складається із 13 великих і численних дрібних вулканів, вони розташовані на щитоподібному плато, яке називають Ключевським долом. Його форма подібна до еліпсу, витягнутому в північно-східному напрямку, з діаметрами 90 і 75 км.^[2]

Середня сопка, 2978 м, 56°07′ пн. ш. 160°35′ сх. д. / 56.11° пн. ш. 160.58° сх. д. / 56.11; 160.58
Ушковський (Дальня Плоска сопка), 3943 м, 56°04′ пн. ш. 160°28′ сх. д. / 56.07° пн. ш. 160.47° сх. д. / 56.07; 160.47
Ключевська Сопка, 4750 м, 56°03′25″ пн. ш. 160°38′24″ сх. д. / 56.057° пн. ш. 160.64° сх. д. / 56.057; 160.64 — активний (найвищий вулкан Камчатки)
Камінь, 4575 м, 56°01′ пн. ш. 160°35′ сх. д. / 56.02° пн. ш. 160.59° сх. д. / 56.02; 160.59
Безіменний, 2866 м, 55°58′ пн. ш. 160°36′ сх. д. / 55.97° пн. ш. 160.60° сх. д. / 55.97; 160.60 — активний
Зіміна (комплекс вулканів)
- Велика Зіміна
  - Овальна Зіміна, 3081 м, 55°52′ пн. ш. 160°35′ сх. д. / 55.87° пн. ш. 160.59° сх. д. / 55.87; 160.59
  - Гостра Зіміна, 2744 м, 55°52′ пн. ш. 160°37′ сх. д. / 55.86° пн. ш. 160.61° сх. д. / 55.86; 160.61
- Мала Зіміна (Гірський Зуб), 2242 м, 55°52′ пн. ш. 160°38′ сх. д. / 55.86° пн. ш. 160.64° сх. д. / 55.86; 160.64
Толбачик, 3682 м
- Гострий Толбачик, 3682 м, 55°50′ пн. ш. 160°20′ сх. д. / 55.83° пн. ш. 160.33° сх. д. / 55.83; 160.33
- Плоский Толбачик, 3140 м, 55°49′ пн. ш. 160°23′ сх. д. / 55.82° пн. ш. 160.39° сх. д. / 55.82; 160.39 — активний
Велика Удіна, 2943 м, 55°46′ пн. ш. 160°32′ сх. д. / 55.76° пн. ш. 160.53° сх. д. / 55.76; 160.53
Мала Удіна, 1945, 55°44′ пн. ш. 160°37′ сх. д. / 55.74° пн. ш. 160.62° сх. д. / 55.74; 160.62
Кизимен, 2485 м, 55°08′ пн. ш. 160°19′ сх. д. / 55.13° пн. ш. 160.32° сх. д. / 55.13; 160.32 — активний

Східно-Камчатська грабен-синкліналь

Грабен-синкліналь має ширину 50-60 км і довжину 350 км. На заході вона обмежена Східно-Камчатським хребтом, а на сході — горстами Кроноцького і Шипунського півостровів.^[2]

хребет Гамчен
- Богачевський
- Колгоспний (Високий), 2150 м
- Комарова (вулкан), 2070м
- Гамчен (комплекс вулканів), 2576 м
  - Північний Гамчен
  - Південний Гамчен
- Шмідта 2020 м
Кроноцька сопка, 3528 м
Крашеніннікова, 1856 м
Кіхпінич, 1552 м

Узонсько-Гейзерна депресія

Депресія утворена двома кальдерами, що злилися, — Узон і Гейзерна. Її діаметри становлять 10 і 18 км. По краю депресії розташований кільцевий розлом, виражений у вигляді уступу.^[2]

Тауншіц, 2353 м
Кальдера Узон, 1617 м
Кальдера Гейзерна
Долина гейзерів
Унана, 2194 м
Великий Сем'ячик (Великий Семлячик), 1720 м
Вируючий, 1100 м
Центральний Семлячик, 1200 м

Каримсько-Малосем'ячицька вулкана-тектонічна депресія

Депресія утворена двома кальдерами: Малосем'ячицькою та Великою Каримською.

Жупановсько-Дзендзурська група

Група вулканів утворює гірський хребет, що тягнеться в північно-західному напрямку, що продовжує підняття Шипунського півострова. Складові його вулкани насаджені на розломи, що січуться міоценовими та пліоценовими вулканогенними породи.

Жупановський, 2958 м
Дзензур, 2159 м

Авачинсько-Коряцька група

Вулкани цієї групи розташовані ланцюгом у північно-західному напрямку. Вони розташовані уздовж північного борту Авачинського грабена і насаджені на глибинний розлом, січний грабен уздовж його північного борту.^[2]

Ааг, 2310 м
Арік, 2156 м
Коряцька сопка, 3456 м — активний
Авачинська сопка, 2741 м — активний
Козельський вулкан, 2190 м

Східний хребет

У ранньому плейстоцені на території сучасного Східного хребта виникли великі покриви базальтових лав. У середньому плейстоцені почалося зростання горстових структур, розмив лавових покривів і почали утворюватися стратовулкани. Активність останніх швидко припинилася, наразі вулкани є сильно зруйнованими.^[2]

Шиш, 2346 м
Тумрок, 2092 м
Іульт, 1224 м
Конраді, 1893 м
Заварицького, 1647 м
Бакенінг, 2277 м
Вачкажець, 1556 м

Південно-Камчатська грабен-синкліналь

Грабен-синкліналь простягається на 170 км від Авачинського грабена на півночі до мису Лопатка на півдні. Тут розташовані понад 600 дрібних вулканів (включаючи лавові купола і шлакові конуси) і понад 80 великих вулканів.^[2]

Вілюченський вулкан, 2175 м

Депресія Толмачов діл

Вулкан Опала — найвищий вулкан Толмачова долу

Вулкан Горілий, кислотне озеро в одному з кратерів

Депресія розташована між верхів'ями річок Каримчіна та Опала. У її центрі розташована кальдера озеро Толмачова, з якого бере початок річка Толмачова. Навколо розташовані великі кальдери вулканів.^[2]

Вулкан-тектонічна Голигінська депресія

Депресія розташована на півдні Камчатки, у басейні річки Голигіної.

Паужетська-Курильська вулкано-тектонічна депресія

Депресія розташована на півдні Камчатського півострова, її діаметри дорівнюють 26 і 20 км, а площа становить 450 кв. км. Гірська структура має складну будову і представлена горстоподібними припіднятими блоками, грабенами і кальдерами.^[2]

Примітки

↑ * Назва в офіційному англомовному списку
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Апродов В.А. Вулканы. — Москва : "Мысль", 1982. — С. 35—54.
↑ Объект Всемирного наследия Вулканы Камчатки. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 12 вересня 2021.
↑ Volcanoes of Kamchatka (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 12 серпня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)

Література

Влодавец В. И., Пийп Б. И. Каталог действующих вулканов Камчатки // Бюлл. вулканол. станции. 1957. № 25.
Мархинин Е. К. Цепь Плутона / Послесл. и науч. ред. Г. С. Дзоценидзе. — М. : Мысль, 1973. — 336, [32] с. — (XX век: Путешествия. Открытия. Исследования) — 150500 прим.
Рудич К. Н.^[ru]. Каменные факелы Камчатки. — Новосибирск : Наука, 1974. — 176 с.