Конституція Туреччини

Конституція Туреччини
Türkiye Cumhuriyeti Anayasası
Галузь права	Конституційне право
Тип	Конституція
Держава	Туреччина
Вступ в силу	7 листопада 1982
Статус	Чинна (з 21 поправкою)

Туреччина
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Туреччини
Конституція Правова система Права людини
Глава держави Президент (список) Реджеп Таїп Ердоган Рада національної безпеки
Виконавча влада Прем'єр-міністр (список) Біналі Йилдирим Віце-прем'єр-міністри Нуреттін Джаніклі Вейсі Кайнак Нуман Куртулмущ Мехмет Шимшек Йилдирим Тугрул Тюркеш
Законодавча влада Палати парламенту
Судова влада Конституційний суд Верховний суд
Вибори Парламентські: 2015 (червень) 2015 (листопад) 2011 Президентські: 2000 2007 2014 Референдуми: 2007 2010 2017 Політичні партії
Адміністративний поділ
Міжнародні відносини Міжнародні організації Міністерство закордонних справ Міністр (список) Мевлют Чавушоглу Посольства: іноземні власні в Україні Паспорт
Категорія • Інші країни • Портал:Туреччина
п о р

Конститу́ція Туре́цької Респу́бліки — вищий нормативно-правовий акт Туреччини, прийнятий 7 листопада 1982 на всенародному голосуванні. Вона встановлює організацію уряду, а також принципи держави та її обов'язки перед громадянами. Конституція також встановлює права та обов'язки останніх, визначаючи керівні принципи делегування та здійснення суверенітету, який повністю і беззаперечно належить народу.^[1]

Структура Конституції

Конституція складається з 7 частин, 177 статей та 16 тимчасових статей.

Преамбула Конституції і її перша частина (ст. 1-11) містять положення, які описують державний устрій країни, зокрема республіканську форму правління, демократичний, соціально-правовий формат держави, приналежність суверенітету нації й верховенство конституції.

У другій частині Конституції (ст. 12-74) описані права громадян та їх гарантії.

Третя частина Конституції (ст. 75-160) описує повноваження трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. Також тут містяться положення, що регламентують порядок обрання органів влади та формування органів місцевого самоврядування. Норми щодо запровадження в країні надзвичайного та воєнного станів також сформульовані в статтях третьої частини Конституції.

Фінансові та економічні питання отримали відображення в четвертій частині Конституції (ст. 161–173). П'ята частина (ст. 174) в основному містить закони, прийняті в 1924–1934 роках, і в основному служить меті зберегти світський характер держави.

Шоста частина Конституції містить тимчасові положення, які регламентують перехід від тимчасового військового режиму до демократичної республіки.

Прикінцеві статті, які описують порядок зміни Конституції, знаходяться в сьомий частини Конституції (ст. 175–177). Тут також позначені умови набрання чинності основного закону.

Історія

7 листопада 1982 року конституцію, розроблену військовими після перевороту 1980^[2], було ухвалено на референдумі на заміну Конституції 1961. 9 листопада 1982 нова Конституція набула чинності.^[3]

16 квітня 2017 року в Туреччині відбувся референдум, на який було винесено питання про схвалення 18 поправок до Конституції Туреччини, які, зокрема, передбачають перехід від парламентської форми правління до президентської республіки, скасування посади прем'єр-міністра, збільшення числа депутатів парламенту, реформування Верховної ради прокурорів та суддів тощо.

Див. також

• Конституційна історія Туреччини

Примітки

1. Odatv (11 жовтня 2011). 1982 ANAYASASI'NDA DEĞİŞEN MADDELER. Odatv (тур.). Процитовано 8 травня 2024.
2. Грін, Олександр Олексійович (2015-08). Конституційне право зарубіжних країн (укр.). Процитовано 8 травня 2024.
3. Turkish Constitution of 1982, Türkiye, WIPO Lex. www.wipo.int. Процитовано 8 травня 2024.

Посилання

• Текст Конституції (тур.) // Великі національні збори Туреччини