Анкара — одне з найдавніших міст Малої Азії. Легенда називає його засновником фригійського царя Мідаса. Поселення із назвою Анкіра і справді відоме ще з 7 століття до н. е. Піднесенню міста сприяло надзвичайно вдале його розташування на перехресті торгових шляхів, що пов'язували Європу та Азію. Збереглися пам'ятки римсько-елліністичної (храм імп. Августа) та візантійської архітектури. Анкара входила до складу Римської імперії, Візантії, а з XIV століття до Османської імперії. У 1919—23 Анкара — центр національно-визвольного руху турецького народу під керівництвом Кемаля Ататюрка. З 1923 — столиця Турецької республіки. Місто поділяється на «старе» місто і «нове», яке забудовувалось під впливом конструктивізму.
Анкара — другий за значенням і потенціалом економічний центр Туреччини (після Стамбула). Її розвиток визначається зручним положенням на транспортних шляхах, наявністю значного числа державних службовців та студентів, промислових об'єктів, банків і торгових компаній. Близькість міста до металургійної бази в Карабюці, кам'яновугільним розробкам в Зонгулдаці і великих джерел сільськогосподарської сировини зумовили розвиток в ньому і передмістях обробної промисловості. Щоб подолати хаотичне розміщення промислових об'єктів у місті, в 1990 була організована перша промислова зона, у якій зосередилося до 80 % індустрії Анкари.
Існують промислові зони «Остім» й «Іведік», де концентруються переважно середні та дрібні підприємства. Розпочато роботи по створенню 2, 3 і 5 промислових зон в районі Великої Анкари. У промисловій палаті Анкари зареєстровано близько 3000 підприємств. Всього ж є приблизно 53 тис. промислових об'єктів, на яких зайнято св. 380 тис. осіб, з них 19 % — в автомобільній і авторемонтної промисловості, 14 % — в електротехнічної галузі і 10 % — в харчовій промисловості. 45 тис. осіб — офіційно безробітні.
У турецькій столиці переважають дрібні та середні підприємства і фірми. З фабрик і заводів з кількістю зайнятих понад 25 найчисленніші зайняті виробництвом металевих виробів і обладнання, а також машинобудуванням. Вони складають до 40 % всіх промислових підприємств столиці та її околиць. Велику роль у цій галузі відіграють військові заводи насамперед організовані в рамках розпочатого в 1984 спільного турецько-американського аерокосмічного проєкту, а також таких великих компаній, як військово-промислова «ФМС-Нуроль», електромашинобудівний «Аремсан», електрична «Бариш», «Рокестан», «Марконі» тощо.
У харчовій промисловості поширені невеликі фірми з 10-14 працівниками. Є підприємства з виробництва цукру, молочних і м'ясних виробів, квітів, цементні підприємства, завод з виготовлення вантажівок. В Анкарі є також підприємства з виготовлення одягу, медичних препаратів та обладнання тощо. Швидко розвиваються текстильна і меблева промисловість.
Анкара — другий за значенням фінансово-кредитний центр Туреччині після Стамбула. У 2002 в столиці працювало бл. 600 відділень 3 державних і 30 приватних банків. Місто відіграє також значну роль у національній торгівлі[5].
Релігія
Мечеть Коджатепе — найбільша мечеть міста, будівництво якої тривало 20 років.
Транспорт
Станція метро на лінії М1
Анкара на середину 2010-х має одну лінію легкого метро — Анкарай (тур.Ankaray (A1)) і три лінії важкого метро (M1, M2, M3) що перевозять близько 300 тисяч пасажирів щодня, лінія M4 у стадії будівництва. Канатна дорога Шентепе-Єнімахалле завдовжки 3,2 км, сполучає округ Шентепе зі станцією метро Єнімахалле[6]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
