Конституція Князівства — основний закон Монако. Вперше ухвалена у 1911 році після Монегаської революції та суттєво переглянута колегією юристів, серед яких були Жорж Ведель та Проспер Вейль[1] за правління князя Реньє III 17 грудня 1962 року. Окреслює три гілки влади, включаючи кілька адміністративних установ і низку рад, які поділяють дорадчу та законодавчу владу з Князем.
Князь залишає за собою вищу виконавчу владу, але головою уряду князівства є державний міністр, який очолює Урядову раду складом 6 членів, допомагає Князю консультувати та відповідає за виконання законів.
Згідно з Конституцією 1962 року, Князь ділить свою законодавчу владу з однопалатною Національною Радою, законодавчим органом князівства. Хоча вона є незалежною від князя і може діяти всупереч його бажанням, його підпис є обов'язковим для підтвердження будь-якого запропонованого нею закону.
Судова влада
Судова влада належить князю, який делегує судові процедури різним судам, які здійснюють правосуддя від його імені. Незалежність суддів гарантується Конституцією. Верховний Суд Монако[en] складається з п'яти головних членів і двох помічників суддів, яких призначає Князь на основі кандидатур від Національної Ради та інших урядових установ. Верховний Суд є найвищим з апеляцій, а також він має право тлумачити Конституцію, коли це необхідно. Правова система Монако, тісно пов'язана з французькою, побудована за зразком Кодексу Наполеона.
Примітки
↑Gaudemet, Yves (2019). Le Tribunal suprême de Monaco et la Constitution monégasque. Revue française de droit administratif. с. 562.