Туреччина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича (вугілля, хроміти, бор, мідь), чорна і кольорова металургія, нафтопереробна, машинобудування, паперова, харчова. Транспорт — автомобільний, залізничний, трубопровідний, морський, річковий, повітряний. Протяжність державних залізниць Туреччини в 1994 становила 10,4 тис. км. Вони напряму пов'язані з рейковою мережею Сирії, Ірану і європейських країн. Шосейних доріг з твердим покриттям в 1995 нараховувалося близько 46 тис. км. У 1992 торговий флот Туреччини мав водотоннажність близько 3 млн т. Головні морські порти: Стамбул, Ізмір, Ізміт, Іскендерун, Мерсін, Самсун, Трабзон. Аеропорти Стамбулу: Аеропорт Стамбул-Сабіха Гекчен та Міжнародний аеропорт Ататюрк, а також Анкари обслуговують декілька десятків міжнародних авіаліній.
З 1980 по 1987 річне зростання ВВП коливалося між 3,3 % і 8,1 %, але в 1988 скоротилося до 2,5 %, а в 1989 до 1,1 %, після чого уряд ввів обмеження, направлені на сповільнення інфляції. Після зниження показника до 0,9 % в 1990, що було пов'язано з війною в Перській затоці (1990—1991), ВВП Туреччини почав поступово збільшуватися: в 1995 на 8,1 %, в 1996 — на 7,1 і в 1997 — на 8 %.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 201 млрд. Темп зростання ВВП — 2,8 %. ВВП на душу населення — $3167. Прямі закордонні інвестиції — $ 102 млн. Імпорт — $ 61,3 млрд (г.ч. Німеччина — 15,9 %; Італія — 9,3 %; США — 8,8 %; Франція — 6,6 %; Велика Британія — 5,8 %). Експорт — $ 54 млрд (г.ч. Німеччина — 20,3 %; США — 8,3 %; Велика Британія — 6,4 %; Італія — 5,8 %; Росія — 5 %).
Протягом 1950-1960-х років індустріалізація країни протікала швидкими темпами. У 1970-х роках в обробних галузях було зайнято приблизно 15 % всієї робочої сили, в 1993 21 %, а частка промисловості в ВВП зросла з 12 % в 1952 до 30,6 % в 1995. Близько 3/4 усього індустріального виробництва і зайнятого в ньому населення зосереджені в Стамбулі та Ізмірі та в прилеглих до цих міст прибережних районах Мармурового та Егейського морів. Іншими найважливішими промисловими центрами є Анкара, район Чукурова, а також Зонгулдак на узбережжі Чорного моря, де добувається кам'яне вугілля і поблизу, в Карабюке й Ереглі, де виросли два великих металургійних комбінати. У 1993 виплавка сталі досягла бл. 10,3 млн т. По всій країні розкидана безліч невеликих підприємств, які також вносять серйозний внесок у виробництво. Провідними галузями турецької промисловості є текстильна і харчова.
Велику популярність у світі здобули компанії із випуску світло-, електро- та електронно-технічної продукції, такі як Üstün Avize San. ve Tic. Ltd. Şti, MEPA ELEKTRIK тощо.
Сільське господарство
У 1994 аграрний сектор економіки, включаючи лісове і рибне господарство, забезпечував створення 15,7 % ВВП і давав робочі місця бл. 40 % працездатного населення країни. На Анатолійському плоскогір'ї традиційно вирощують зернові та розводять худобу. У багатших прибережних районах, зокрема на узбережжі Егейського моря, поширені великі землеволодіння. У цих районах обробляють такі товарні культури, як бавовник, тютюн і плодові. Виробництво зернових і тваринництво забезпечують 2/3 всієї сільськогосподарської продукції. Із зернових культур бл. 2/3 припадає на пшеницю та 1/4 — на жито. Тваринництво залишається найважливішою галуззю передусім в гірських східних районах, де заняття землеробством обмежене через складні природні умови. У 1994 в Туреччині нараховувалося 36 млн голів овець, від яких отримують вовну для килимарства, а також шкури і м'ясо. Стадо великої рогатої — 12 млн голів; 10 млн кіз, з яких 1/4 — ангорські, що дають мохер. 1/3 аграрної продукції практично в рівних частках формується шляхом зборів фруктів та овочів і урожаю технічних культур, основу якого складають бавовна (837 тис. т в 1995), тютюн (178 тис. т) і цукровий буряк (11,7 млн т).
Енергозабезпечення
Первинна енергія, яка необхідна країні може бути оцінена в 90 млн т нафтового еквівалента в 2000, 117 млн т — в 2005 і 156 млн т — в 2010. Однак, власне виробництво енергії покриває потреби на 45 % в 2001, до 42 % в 2005 і 38 % в 2010.
Вироблення електроенергії зросло з 4 млрд кВт·год. в 1963 до 86,3 млрд кВт·год. в 1995. У 1995 3/5 всієї електроенергії країни вироблялося на ТЕС, інша частина — на ГЕС. Найбільшими гідроенергетичними об'єктами в Туреччині стали ГЕС Кебан на р. Євфрат і ГЕС Хірфанли на р. Кизил-Ірмак. Виробництво електроенергії у 2015 році склало 245,8 млрд кВт·год.
Туризм
Туризм є однією з важливих галузей турецької економіки, туризм складає близько 13% всієї економіки Туреччини.[2]
За даними СОТ у 2019 році Туреччина була шостою за популярністю туристичним напрямком у світі. У 2019 році туризм приніс Туреччини 34 мільярди доларів США (25 мільярдів фунтів стерлінгів).[2]
Інфляція
У 2022 році мешканці Туреччини зіткнулися з девальвацією національної валюти[3][4] та гіперінфляцією (стрімким зростанням споживчих цін).
Індекс споживчих цін Туреччини
зміна відповідно до такого ж минулорічного періоду[5]
2022
2023
2024
Дата
Відсоток зростання
Дата
Відсоток зростання
Дата
Відсоток зростання
01.2022
36,08 %
01.2023
64,27 %
01.2024
64,86 %
02.2022
48,69 %
02.2023
57,68 %
02.2024
67,07 %
03.2022
54,44 %
03.2023
55,18 %
03.2024
68,50 %
04.2022
61,14 %
04.2023
50,51 %
04.2024
36,08 %
05.2022
69,79 %
05.2023
43,68 %
05.2024
69,80 %
06.2022
73,50 %
06.2023
39,59 %
06.2024
75,45 %
07.2022
78,62 %
07.2023
38,31 %
07.2024
71,60 %
08.2022
79,60 %
08.2023
58,94 %
08.2024
09.2022
80,21 %
09.2023
61,53 %
09.2024
10.2022
83,45 %
10.2023
61,36 %
10.2024
11.2022
85,51 %
11.2023
61,98 %
11.2024
12.2022
84,39 %
12.2023
64,77 %
12.2024
Проблеми
Безробіття
Кожен п'ятий молодий чоловік у Туреччині не має роботи. З жінками ситуація ще гірша.[6]
За даними ОЕСРТуреччина займає четверте місце у світі за кількістю молоді яка не має роботу, освіти або професійної підготовки.[6]
.svg){kind=small}
