Економіка Аргентини

Економіка Аргентини
Національний банк Аргентини
Валюта	Аргентинський песо
Фінансовий рік	календарний рік
Організації	Меркосур, Союз південноамериканських націй, СОТ, ООН, ОАД, МАГАТЕ, МВФ, Велика двадцятка, Група 77, Група Ріо, Асоціація латиноамериканської інтеграції, Латинський союз, Міжамериканський банк розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНІДО, Інтерпол, ВООЗ, ЮНЕСКО, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Всесвітня туристична організація, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація, Міжнародний телекомунікаційний союз, Всесвітній поштовий союз, Всесвітня метеорологічна організація, Асоціація ібероамериканських держав для розвитку національних бібліотек, Організація ібероамериканських держав для освіти, науки і культури, Латиноамериканська енергетична організація, Андійська корпорація розвитку, Андійська спільнота
Статистика
ВВП	$418,2 млрд (2021)[1]
Зростання ВВП	+4,9 % (2021)[2]
ВВП на душу населення	$22 141 (2021)[1]
ВВП за секторами	10,5 % — сільське господарство 29,1 % — промисловість 60,4 % — сфера послуг (2015)[3]
Інфляція (ІСЦ)	36,1 % (2020)[1]
Населення поза межею бідності	35,5 % (2019)[4]
Індекс Джіні	42,9 (2019)[5]
Робоча сила	19,2 млн осіб (2020)[6]
Безробіття	9,8 % (2019)[1]
Галузі виробництва	харчова промисловість, автомобільна промисловість, текстильна промисловість, хімічна промисловість, металургія
Зовнішня діяльність
Експорт	56,752 млрд (2015)[7]
Експортні товари	41 % — сільськогосподарська продукція 32 % — промислова продукція 23 % — сировина 4 % — паливо й енергія
Партнери	Бразилія: 18,9 %  КНР: 9,1 %  США: 7,4 %  Чилі: 6,7 %  Нідерланди: 4,2 % інші: 53,7 % (на 2008 рік)[8]
Імпорт	59,787 млрд (2015)[7]
Імпортні товари	автомобілі, бензин, електроніка, природний газ, електроенергія[9]
Партнери	Бразилія: 31,3 %  КНР: 12,4 %  США: 12,0 %  Німеччина: 4,4 %  Парагвай: 3,1 % інші: 36,8 %
Державні фінанси
Борг	19344 млрд песо (2019)[1]
[10]

Державний борг Аргентини, 1994—2004.

Динаміка ВВП Аргентини у 1980—2011

Завдяки багатим природним ресурсам, висококваліфікованим трудовим кадрам, диверсифікованій промисловій базі та експортно-орієнтованому сільському господарству, економіка Аргентини є третьою за величиною в Латинській Америці та другою за величиною в Південній Америці. Вона має «дуже високий» рейтинг за Індексом людського розвитку та порівняно високий ВВП на душу населення, значний розмір внутрішнього ринку та зростаючу частку високотехнологічного сектору.

Загальна характеристика

Одна з найкращих країн світу, що розвиваються, Аргентина є членом великої економіки країн Великої двадцятки. Проте, історично, її економічні показники були дуже нерівномірними: високий економічний ріст чергується із серйозними рецесіями, нерівномірним розподілом доходів та зростанням бідності в останні десятиліття. На початку 20-го століття Аргентина досягнула піку розвитку і стала сьомою найбагатшою країною світу. Незважаючи на те, що до середини століття вона змогла зберегти своє місце серед провідних п'ятнадцяти країн, вона зазнала тривалого і стійкого зниження, і тепер це лише країна з середнім рівнем доходу.

Висока інфляція — слабкість економіки Аргентини на десятиліття — знову стає неприємною проблемою, яка в 2017 році становитиме 24,8 %. Розподіл доходів, який поліпшився з 2002 року, класифікується як «середній», все ще значно нерівний. Аргентина займає 85-те місце серед 180 країн світу в Індексі сприйняття корупції Transparency International в 2017 році. Аргентина врегулювала давню кризу з зовнішнім боргом після виборів Маурісіо Макрі, що дозволило їй вперше за десять років вийти на ринки капіталу.

Господарство у середині ХХ століття

Аргентина у середині XX століття — аграрно-індустріальна, найбільш розвинута в економічному відношенні країна Латинської Америки. Але й її економіка в цей час залежить від зовнішніх ринків і монополій США, Англії та ін. великих капіталістичних країн. Господарство Аргентини спеціалізується головним чином на виробництві зернових культур і продуктів тваринництва для експорту.

У сільському господарстві панують великі землевласники та іноземні компанії. Великі господарства з площею понад 1 тис. га володіють 75 % землі. 80 % селян безземельні і змушені орендувати землю (здольщина, суборенда) або найматися в батраки. Обробляється близько 11 % нл. (30 млн га, 1954). Зрошується 1,5 млн га. На початок 1958 працювало 71,6 тис. тракторів.

Виробництво основних експортних культур (збір 1957/8):

• пшениця — 5,8 млн т,
• кукурудза — 4,8 млн т,
• лляне сім'я — 630 тис. т,
• соняшник — 760 тис. т.

Більшість зерна та олії дають провінції Пампи та межиріччя Парани і Уругваю. На півночі поширені посіви бавовнику. Цукрова тростина культивується на північному заході (провінція Тукуман). В західних провінціях — виноградарство і промислове садівництво (яблука, груші, сливи, абрикоси), в пониззі Парани — цитрусові.

Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Переважає пасовищне розведення великої рогатої худоби. За поголів'ям великої рогатої худоби (44,2 млн голів, 1957) Аргентина займає четверте місце серед капіталістичних країн; овець (45,7 млн) — друге місце. Значне поголів'я коней — 5,8 млн, свиней — 3,9 млн. Близько 20 % м'яса і 70 % вовни йде на експорт. Основним районом розведення великої рогатої худоби є Пампа. Вівчарство поширене в Патагонії та інших посушливих районах Аргентини.

За рівнем промислової продукції Аргентина посідає 13-е місце серед капіталістичних країн (0,9 % продукції, 1958). Переважають галузі первинної обробки сільськогосподарської сировини:

• м'ясохолодобійна (переробляється понад 2 млн т м'яса на рік),
• борошномельна (2,2 млн т борошна, 1957),
• маслоробна (206 тис. т масла),
• цукрова (658 тис. т, 1957),
• сироварна,
• виноробна.

Розвинуті текстильна та взуттєва промисловість. Значно меншу питому вагу має важка промисловість. Видобуток нафти — 5,2 млн т (1958—60 % потреб країни), вугілля — 260 тис. т (1958— 5 % потреб), свинцю — бл. ЗО тис. т, цинку — 22 тис. т. Експортне значення має видобуток вольфраму та берилію. Виробництво сталі — 236 тис. т (1958), прокату 654 тис. т — в основному на імпортному брухті. Машинобудування розвинуте слабо. Працюють автоскладальні заводи, судноверфі, завод сільськогосподарських машин та ін. Промисловість Аргентини зосереджена головним чином в прилеглих до Ла-Плати районах. Найбільший промисловий центр — Буенос-Айрес (близько половини промислової продукції країни).

Протяжність залізниць 46 тис. км, шосе — 17 тис. км. На початку 1958 — 330 тис. легкових і 228 тис. вантажних автомашин. Головну роль в зовнішній торгівлі відіграє морський транспорт (99 % експорту й імпорту); 4/5 вантажів перевозиться на іноземних суднах. Найважливіші порти: Буенос-Айрес, Росаріо, Ла-Плата.

Основні статті експорту: м'ясо, шкіра, вовна, жири, пшениця, кукурудза, дубильний екстракт, вольфрам, берилій. Продукція тваринництва становить 54 % загальної вартості експорту, зернові — 26 % (1957).

Основні статті імпорту: нафта, вугілля, чорні метали, металовиробничі верстати, автомобілі, хімікалії, текстильні вироби.

Головне місце в зовнішній торгівлі займають США, Англія, ФРН, Бразилія. Розвивається торгівля з СРСР, Чехословаччиною, Польщею. Грошова одиниця — песо.

Сучасна економіка

Загальна характеристика

Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна.

ВВП Аргентини у 2021 році $418,2 млрд^[1], прогноз зростання економіки на рік — 4,9 % після кількох поспіль років падіння^[2]. Склад ВВП 2005 року:

• 10,6 % — сільське господарство
• 35,9 % — промисловість
• 53,5 % — сфера послуг

Рівень інфляції на 2020 рік 36,1 %^[1] За 2015 рік аргентинський песо девальвував на 40 %, що є найбільшим падінням з часів дефолту 2001 року^[11].

Обсяг експорту у 2015 році 56,752 млрд доларів^[7]. Статті експорту:

• 41 % — сільськогосподарська продукція
• 32 % — промислова продукція
• 23 % — сировина
• 4 % — паливо й енергія

Країни, куди Аргентина експортує свою продукцію (на 2008 рік)^[8]:

• 18,9 % — Бразилія
• 9,1 % — Китай
• 7,4 % — США
• 6,7 % — Чилі
• 4,2 % — Нідерланди
• 53,7 % — інші

Обсяг імпорту 2015 року 59,787 млрд доларів^[7]. Країни, з яких Аргентина імпортує товари:

• 31,3 % — Бразилія
• 12,4 % — Китай
• 12,0 % — США
• 4,4 % — Німеччина
• 3,1 % — Парагвай
• 36,8 % — інші

Транспорт

Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 34,4 тис. км. Істотну роль відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і впадаючі в нього ріки Парана, Уругвай і Парагвай утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 3000 км.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни; в межах агломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять дрібніших аеропортів, що обслуговують внутрішні лінії.

Історія розвитку

У розвитку господарства Аргентини виразно виділяється 7 послідовних періодів:

1. створення натурального господарства (16-18 ст.);
2. формування загальнонаціональної економіки (кінець 18 ст. — 1860);
3. етап переважного експорту зерна і худоби (1860—1930);
4. створення промислової бази в містах (1930—1945);
5. проголошений Пероном розвиток економіки з опорою переважно на внутрішні ресурси і перебудова економіки при провідній ролі держави (1945—1975);
6. фаза економічної нестабільності в період військової диктатури (1976—1983);
7. фаза поступової стабілізації економіки і її структурної перебудови, направленої на розвиток ринкових відносин.

Промисловість

Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20 % ВВП.

В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Близько 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металобробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість.

Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.

Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найрозвиненіші транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування.

Сільське господарство

Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце у світі, по виробництву м'яса на душу населення — п'яте, а по його споживанню — перше. М'ясо — національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і олійні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина — одна з провідних країн світу.

Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і борошна, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії.

Посівна площа по пшениці становить від 4,2 до 6,8 млн га. Врожайність — 2,1 — 2,9 тонн/га. Виробництво коливається в межах 9,5 — 16,3 млн тонн. Експорт — 4,3 — 11,8 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,9 — 5,5 млн тонн. Перехідні запаси становлять 0,3 — 1,5 млн тонн.

Вагому частину в сільськогосподарському виробництві займає кукурудза. Посівні площі по кукурудзі становлять 2,4 — 3,3 млн га. Врожайність 5,5 — 8,0 тонн/га. Виробництво 14,7 — 22,5 млн тонн, з нього експорт 9,0 — 15,3 млн тонн. Споживання всередині країни — 4,1 — 7,5 млн тонн. Перехідні запаси — 0,2 — 1,7 млн тонн. Імпорт незначний.

Енергетика

Аргентина займає третє місце в Латинській Америці по споживанню енергії на душу населення (поступаючись Венесуелі і Мексиці). Це пояснюється наявністю в країні розвиненого урбанізованого промислового сектора. Аргентина має в своєму розпорядженні всі види енергетичних ресурсів, за винятком кам'яного вугілля. Електроенергія виробляється головним чином гідроелектростанціями і традиційними тепловими електростанціями, є також атомні станції.

Безробіття

У 1995 чисельність самодіяльного населення в Аргентині становила близько 13,1 млн чол. У період з 1960 по 1994 частка робочої сили, зайнятої в сільському господарстві, знизилася з 20 до 12 %, а частка зайнятих в промисловості — з 36 до 31 %, тоді як процент зайнятих в сфері обслуговування зріс з 44 до 57 %. Рівень безробіття в містах поступово збільшувався, з 6 % в 1985 до 8 % в 1992, і досяг абсолютного максимуму в 18,6 % в травні 1995. Стійкіше економічне зростання, що почалося в 1996, дозволило знизити безробіття з 13,7 % в жовтні 1997 до 12,4 % в жовтні 1998. Однак багато які з створених в останні роки робочих місць призначені для некваліфікованих і низькооплачуваних категорій працівників. Більш того згідно з офіційною статистикою, крім майже 1,6 млн безробітних, у 1998 в країні нараховувалося ще 1,8 млн чол. (13,3 % економічно активного населення) зайнятих неповний робочий тиждень. Рівень безробіття на 2009 рік 8,4 %. У 2015 році рівень безробіття досяг найнижчого рівня за останні 28 років — 5,9 %^[12]. На 2019 рік рівень безробіття складав 9,8 %^[1].

Азартні ігри

Азартні ігри в Аргентині є в процесі легалізації та оформлення відповідного законодавства. У грудні 2018 року уряд Буенос-Айресу, найбільшої провінції та міста Аргентини, підписав розпорядження щодо легалізації інтернет-казино. Указ 181/19 дозволяє робити ставки на неспортивні змагання у випадку, якщо подія не є політичною.

Див. також

• Природа Аргентини
• Корисні копалини Аргентини
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Аргентини
• Гірнича промисловість Аргентини
• Геологія Аргентини

Посилання

• Міністерство економіки Аргентини [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.](ісп.)
• Центральний банк [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.](ісп.)
• INDEC(ісп.)

Примітки

1. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
2. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
4. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
5. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 28 травня 2016.
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
7. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
8. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2010. Процитовано 7 грудня 2010.
9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 17 червня 2022.
10. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
12. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 лютого 2016. Процитовано 28 травня 2016.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X