Є вихованцем клубу «Нусдорф», у складі якого з врахуванням юнацького і молодіжного рівнів грав у 1913—1918 роках. У 1918 році перейшов у команду «Ферст Вієнна» (Відень). Того ж сезону разом з командою став переможцем другого дивізіону і завоював путівку у вищий дивізіон[1]. Перші два сезони після повернення «Вієнна» боролась за виживання і посідала 10-те місце у чемпіонаті (при 12-ти і 13-ти учасниках відповідно), але згодом клуб почав підніматись у турнірній таблиці. У сезоні 1921–1922 до складу клубу приєднався захисник Карл Райнер, що стане незмінним партнером Блума у захисті команди протягом його усієї подальшої клубної кар'єри. Ця ж зв'язка буде регулярно використовуватися і тренерами національної збірної Австрії. Райнер виступав на позиції правого захисника, а Блум — лівого.
Як гравець Блум був відзначався перш за все своєю швидкістю і чудовою позиційною грою. Спокійний і завбачливий, він мав хороший удар, часто виконував штрафні удари і був штатним пенальтистом. Також мав лідерські якості і незабаром став капітаном команди.
Під керівництвом тренера Йоганна Студнічки «Вієнна» у 1923 році стала четвертою у чемпіонаті, а уже за рік піднялась на срібний п'єдестал пошани, а ще за рік у 1925 році стала третьою. Провідними гравцями клубу були Роберт Сойферт, Карл Курц, Антонін Булла, Густав Чренка, Йозеф Горейс, Отто Гесс, а також молоді Фрідріх Гшвайдль і Леопольд Гофманн. Знову другою команда стала у 1926 році під керівництвом Ріхарда Кона. Також клуб двічі виходив до фіналу національного кубку у 1925 і 1926 роках, обидва рази поступаючись команді «Аматоре» (пізніше — «Аустрія») з рахунком 1:3 і 3:4 відповідно. У тому ж 1926 році головним тренером «Вієнни» став колишній нападник команди Фердинанд Фрітум, що працюватиме до 1935 року. Під його тренерським керівництвом команда почала здобувати трофеї. У 1929 році «Вієнна» стала лише сьомою у чемпіонаті, але вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. На шляху до фіналу Блум забив три голи з пенальті в матчах 1/8, 1/4 і 1/2 фіналу[2]. У вирішальній грі «Вієнна» перемогла «Рапід» з рахунком 3:2, завдяки голам Гібіша, Герольда і Гшвайдля[3]. Завдяки перемозі у кубку Австрії, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[4].
У 1930 році «Вієнна» посіла третє місце у чемпіонаті і вдруге поспіль перемогла у національному кубку. У фінальній грі команда Блума виграла з рахунком 1:0 у «Аустрії» завдяки голу Фрідріха Гшвайдля на 77-й хвилині[5]. Як володар кубка країни 1930 року, «Вієнна» взяла участь у двох міжнародних турнірах. Спочатку клуб зіграв у Кубку Націй, міжнародному турнірі, що відбувся влітку 1930 року в Женеві, організований місцевою командою «Серветт». Участь у Кубку Націй узяли діючі чемпіони або володарі кубків своїх країн, за винятком Іспанії. «Вієнна» перемогла швейцарський «Серветт» (7:0) і німецький «Фюрт» (7:1), у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» (1:3), а у матчі за третє місце вдруге переграла «Серветт» з рахунком 5:1[6]. В липні Блум також зіграв у кубку Мітропи, де його команда у першому раунді поступилась чехословацькій «Спарті» (1:2, 2:3)[7].
Переможно виступила команда у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла угорський «Бочкаї» (3:0 і 4:0). У півфінальних матчах клуб двічі переміг італійську «Рому» 3:2 і 3:1, а Блум в обох матчах відзначився забитими голами. У першому матчі він забив ударом зі штрафного[11], а у другому спочатку забив з пенальті на 25-й хвилині, а потім на 64-й вдруге не зумів переграти з одинадцяти метрів італійського воротаря Гвідо Мазетті уже за рахунку 3:1[12]. У фіналі кубка зійшлися дві австрійських команди — чемпіон країни «Ферст Вієнна» і володар кубка ВАК, у складі якого виступав найсильніший австрійський воротар того часу Рудольф Гіден, а також інші австрійські зірки — Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер та інші. У домашній грі «Вієнна» вирвала перемогу з рахунком 3:2 після автоголу захисника ВАКу Йоганна Бехера на 87-й хвилині гри. У матчі-відповіді команда Блума вдруге переграла суперника з рахунком 2:1 завдяки дублю у першому таймі нападника Франца Ердля[13].
Чемпіонат 1931/32 «Вієнна» завершила на другому місці, пропустивши вперед себе «Адміру». У кубку Мітропи клуб дістався півфіналу, де зустрічався з італійською «Болоньєю». Враховуючи те, що учасники другого півфіналу «Ювентус» (Турин) і «Славія» (Прага) були дискваліфіковані, переможець двобою між «Вієнною» і «Болоньєю» фактично ставав переможцем турніру. У першій грі в Італії господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. У матч-відповіді у Відні нападник австрійців Франц Шенветтер відзначився голом на самому початку гри, але на більше команда не спромоглася, тому результат 1:0 на користь господарів приніс загальну перемогу італійській команді[14]. У цьому матчі Йозеф Блум зіграв свій останній шістнадцятий матч у кубку Мітропи, у кожному з яких він був капітаном[14]. Також на його рахунку два голи у центральноєвропейському турнірі.
У сезоні 1932/33, у якому «Ферст Вієнна» стала чемпіоном, Блум зіграв лише три матчі і розпочав тренерську діяльність.
Виступи за збірну
1920 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії у поєдинку проти збірної Угорщини. Блум зіграв у захисті в парі з досвідченим Александером Поповичем, а його команда здобула виїзну перемогу з рахунком 2:1[15]. Вперше вивів команду на матч у ролі капітана у 1924 році проти Німеччини (3:4)[16]. А капітаном збірної на постійній основі став з 1926 року[17].
У 1927 році у грі проти збірної Чехословаччини (1:2) відзначився першим забитим голом за збірну[18]. Ще два голи, але з пенальті, забив у тому ж році у ворота збірних Угорщини (6:0) і Швейцарії (4:1)[17].
Був учасником чотирьох матчів першого розіграшу Кубка Центральної Європи, що проводився за участі збірних Австрії, Італії, Угорщини, Чехословаччини і Швейцарії у 1927–1930 роках. Австрійська збірна посіла друге місце, пропустивши вперед лише збірну Італії[19].
У травні 1931 року Блум був капітаном команди у знаменитих товариських поєдинках проти збірних Шотландії і Німеччини, у яких австрійці здобули розгромні перемоги з рахунком 5:0 і 6:0 відповідно. Саме після цих матчів у німецькій пресі команду наставника Гуго Майсля назвали «Вундертім» — «Диво-команда», і це прізвисько закріпилось за збірною на наступні кілька років. Блум був учасником ряду інших матчів переможної серії Вундертіму, зокрема, перемог над тією ж Німеччиною (5:0, 1931 рік), Швейцарією (8:1, 1932 рік) і Угорщиною (8:2, 1932 рік). Також виступав у визначальній грі Кубка Центральної Європи 1931—1932 проти Італії, що завершилась перемогою австрійців з рахунком 2:1 завдяки двом голам Маттіаса Сінделара. Після цього матчу австрійці вийшли на перше місце, яке у підсумку й зуміли зберегти до завершення змагань[20]. Серед провідних виконавців Вундертіму у 1931—1932 років варто відзначити Руді Гідена, Йозефа Смістика, Антона Шалля, Адольфа Фогля, Карла Цишека, Фрідріха Гшвайдля і головну зірку Маттіаса Сінделара.
Загалом у 1920—1932 роках Йозеф Блум зіграв у складі національної команди 51 матч, у яких забив 3 голи, у 27 поєдинках був капітаном команди[17]. Найчастіше його партнером по лінії захисту збірної був одноклубник Карл Райнер. Неодноразово Блум грав у парі з Антоном Яндою, Романом Шрамзайсом та іншими гравцями. Його результат у 51 зіграний матч за збірну Австрії на той час був рекордним. Його побив Ернст Оцвірк через 22 роки у листопаді 1954 року.
Також Йозеф грав у кількох матчах збірної, що не входять до офіційного реєстру. Так у 1920 році він у складі команди Австрія-В був учасником поєдинку проти збірної Німецької Богемії, що завершився перемогою команди Блума з рахунком 2:1[21]. А у 1927 році виступав у двох матчах, що проходили під вивіскою Вибір Австрії — Вибір Чехословаччини, і обидва завершились внічию 1:1[22][23]. 4 матчі у 1920—1922 роках зіграв у збірній команді, що називалась Нижня Австрія.
Крім того, Блум регулярно грав у складі збірної Відня. Враховуючи те, що всі найсильніші австрійські футболісти виступали у віденських клубах, збірна Відня була фактично тією ж збірною Австрії, тільки з більш розширеним списком гравців. І тренував команду той самий наставник — знаменитий Гуго Майсль. Дебютував у 1921 році у грі проти збірної Стокгольма (2:1)[24]. Також грав у таких міжнародних поєдинках: Гельсінкі (5:2, 1921), Прага (4:6, 1922), Південна Німеччина (4:2, 1923), Гельсінборг (4:2, 1923), Прага (2:1, 1923), Прага (3:4, квітень 1926, команда називалась Вибір Відня), Прага (3:2, червень 1926), Париж (3:0, 1928), Мальме (2:2, 1928), Південна Німеччина (3:0, 1930), Париж (5:1, 1932), «Червоні Дияволи» (Бельгія) (1:0, 1932), Південна Німеччина (3:3, 1932)[25][26].
Кар'єра тренера
Йозеф Блум (крайній справа) тренер клубу «Страсбур», 1936/37
У 1933 році розпочав тренерську кар'єру в клубі «Аустрія» (Відень). Разом з Робертом Лангом керував командою у матчах Кубка Мітропи 1933 року. На шляху до фіналу «Аустрія» перемогла за сумою двох матчів празьку «Спарту» (1:3, 3:0) і туринський «Ювентус» (3:0, 1:1). У фіналі суперником австрійців був ще один італійський клуб «Амброзіана-Інтер», у складі якого виступав знаменитий нападник Джузеппе Меацца. У першій грі в Мілані господарі перемогли з рахунком 2:1. У матчі-відповіді у Відні перемогу святкували підопічні Блума з рахунком 3:1. Хет-трик у цьому матчі зробив лідер «Аустрії» Маттіас Сінделар[27].
В «Аустрії» Блум працював у сезоні 1933/34 і у першій частині сезону 1934/35. Керував командою у матчах Кубка Мітропи 1934, де його клуб поступився угорському «Уйпешту» (1:2, 1:2).
З червня 1935 року по червень 1938 року тренував французький клуб «Страсбур»[28]. У чемпіонаті Франції клуб під керівництвом Блума посів третє місце у 1936 році, а у двох наступних чемпіонатах був шостим і п'ятим відповідно. Найвищим успіхом у кубку став вихід у фінал турніру в 1937 році, у якому «Стразбур» поступився з рахунком 1:2 «Сошо»[29].
Більшість джерел вказують, що у період з 1938 по 1945 рік Блум був тренером у команді «Ферст Вієнна». В цей же період у клубі граючим тренером був Фрідріх Гшвайдль. У більшості протоколів матчів цього періоду як головний тренер фігурує саме Гшвайдль. Хоча в окремих поєдинках зустрічається і Блум. Зокрема, у матчах Альпійського кубка 1941 року, виграного «Вієнною»[30]. Цей турнір проводився двічі в 1941 і 1942 роках між клубами з Австрії та Баварії під час Другої світової війни, коли Австрія входила до складу Німеччини. За регламентом змагань команди-учасниці з кожної країни грали лише проти представників іншої країни, але не між собою. «Ферст Вієнна» перемогла в усіх п'яти матчах і отримала перемогу у турнірі 1941 року.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
