Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 40 м). Діаметр всіх трьох залів — 9,5 м.
Колійний розвиток
Станція без колійного розвитку.
Оздоблення
Наземний вестибюль має вигляд павільйону з арковими проходами. З 1990 вестибюль вбудований у нову будівлю Московського інституту сталі і сплавів. Вестибюль прикрашений барельєфами, що зображають двох фанфаристів; барельєфи підсвічені світильниками у вигляді колон.
Пілони оздоблені сірим мармуром. Колійні стіни покриті жовтуватою керамічною плиткою і прикрашені кахлями у вигляді вінків. Підлога викладена сірим і червоним гранітом; по периметру центрального залу — візерунчаста вставка зі смуг темного і світлого мармуру, що чергуються. У касовому і ескалаторному залах розташовані барельєфи роботи. Пілони прикрашені медальйонами із зображеннями радянських воїнів. У торці центрального залу знаходиться арка, простір за якою, відгороджено кованими ґратами, підсвічено блакитним світлом і символізує повоєнний світ. Поруч з аркою — дві потужних колони-світильника. На пілонах — світильники у формі смолоскипів з анодованого алюмінію роботи Дамського А. І.[1] За оздобленням схожа зі станцією «Пушкінська» Петербурзького метрополітену, також оформленої Л. М. Поляковим.
Вестибюлі і пересадки
Станція має наземний вестибюль, що виходить на Ленінський проспект. З центру залу можна здійснити пересадку на однойменну станціюКалузько-Ризької лінії, відкриту в 1962.
