Створив 4-річний інвестиційний план, який передбачав будівництво інфраструктури, збільшення оборонного потенціалу держави, підготовку фундаментів для майбутнього розвитку промисловості, разом з активізацією Центрального промислового округу. Ініціював будівництво порту у місті Гдині. Зробив суттєвий внесок у виникнення промислового міста Стальова Воля (нині Підкарпатське воєводство).
Зробив великий внесок у розвиток польської хімічної промисловості: зокрема, створення хімічних заводів у Хожуві та Тарнові.
Батько Еугеніуша — юрист, був чиновником Краківської залізниці. Після отримання спадку після брата переїхав разом із сім'єю у Чернихівці біля Збаражу (нині Україна). У Чернихівцях минуло дитинство Еугеніуша (він тут жив разом зі старшим братом Романом та сестрами Яніною та Зоф'єю).
Погруддя Евґеніуша Каятковського в парку Лазенки (Варшава)
1898 — почав навчання в Гімназії Франца Йосипа (Львів).
1902 — почав навчання у Гімназії отців Єзуїтів у Хирові, відомій високим рівнем освіти та патріотичним вихованням молоді. Після смерті батька (1903) виховання сина взяла на себе мати. Отримав атестат зрілості у 1907 році.
1907–1910 — успішно навчався на факультеті технічної хімії Львівської політехніки. Брав участь у діяльності польських підпільних студентських самостійницьких організацій.
1913 — повернувся до Львова, працював у міській газівні. У вересні одружився з Леокадією, з якою мав троє дітей: Яна (1914–1939), Ганну (померла 26 червня 2007 року) та Єву.
Під час польсько-радянської війни1920 року працював у Головному управлінні забезпечення армії (хімічна секція) Міністерства військових справ Польщі. У 1921 демобілізувався в ранзі поручника.
Менеджер і політик
Під час І Світової війни працював заступником директора Люблінської газівні. Потім, у званні доцента, викладав газівництво на Варшавській політехніці. Як інженер-хімік 1921 року обійняв посаду технічного директора у Державній фабриці нітратів у Хожуві (генеральним директором тоді був майбутній президент Ігнацій Мосцицький). Впродовж 4 років підніс фабрику до процвітання, хоча прийняв її без документації (вивезена німцями) та технічного персоналу.
1939–1945 — був інтернований у Румунії. Після війни повернувся до Польщі, у 1945–1948 рр. був Делегатом уряду у справах Узбережжя. Тодішня влада хотіла використати його досвід і менеджерські здібності. Але швидко стало очевидним, що в Польщі міцніє комуністичний устрій, а Квятковський не хотів визнавати нову ідеологію. Врешті-решт 1948 року його перевели на примусову пенсію.
Надгробок Е.Квятковського на Раковицькому цвинтарі в Кракові
Спадщина й організації його імені
У Ґдині Квятковського вважають за одного з найзаслуженіших для розвитку міста діячів. Завдяки йому почалося будівництво Гдинського порту, який для II Речі Посполитої став вікном у світ. Польща завдячує йому також розвиток свого торговельного флоту. З його ініціативи виник Далекоморський рибальський флот.
Ім'я Квятковського має найбільший приватний ВНЗ на Помор'ї — Вища школа адміністрації та бізнесу у Ґдині.
В Економічному університеті (Краків) щороку присуджують премію ім. Квятковського за видатні заслуги в економічній науці.
Дослідженням спадщини Е. Квятковського та реалізацією проєктів, співзвучних з його ідеями та концепціями, займається Фундація ім. Еугеніуша Квятковського у Ґдині.