Польські легіони (1914—1918)

Кокарда Польських легіонів

Легіони польські (пол. Legiony Polskie) — добровольче польське військове з'єднання 1914—1918 років, створене за ініціативи Юзефа Пілсудського в складі австро-угорської армії з метою боротьби за відновлення незалежності Польщі.

Напередодні Першої світової війни

Напередодні війни за сприяння влади Австро-Угорщини в Галичині створено польські спортивні та парамілітарні об'єднання, що зосереджували патріотичну молодь «Стрілецький союз» (пол. «Związek Strzelecki»), «Польські стрілецькі дружини^[pl]» (пол. «Polskie Drużyny Strzeleckie»), «Бартошові дружини^[pl]» (пол. «Drużyny Bartoszowe»). Влітку 1914 року з членів цих організацій, що нараховували кілька десятків тисяч молодих людей, командування австро-угорської армії дозволило сформувати добровольчі підрозділи для участі у війні проти Росії з метою звільнення Царства Польського з-під влади Романових.

Початок війни

27 серпня 1914 року Головне командування австро-угорської армії видало наказ про формування двох польських легіонів — Західного у Кракові та Східного у Львові, по 2 полки піхоти та 2-3 ескадрони кавалерії в кожному. Під час війни польські підрозділи мали підбурити польське населення Російської імперії на повстання, а їх ряди повинні були швидко поповнитися за рахунок поляків імперії. Однак повстання у Царстві Польському не відбулося; сформувати два легіони також не вдалося через загрозливу для Австро-Угорщини ситуацію на фронті. Сформовані на той час військові частини у вересні 1914 року були відправлені на фронт до Карпат. У грудні 1914 року було створено І бригаду легіонів (командувач — Юзеф Пілсудський), що воювала у Царстві Польському. У березні 1915 року сформовано II бригаду, відому як «Залізна», або «Карпатська» бригада (командир — Юзеф Галлер). Польські легіонери, зокрема улани, прославилися у боях з російською армією на Буковині.

Восени 1915 року всі формування Легіонів (15 тис. осіб), до яких приєдналася нещодавно утворена III бригада (командир — Станіслав Шептицький), перебували на позиціях на Волині. Легіонери відзначилися у боях під Костюхнівкою під час російського наступу 1916 року.

Юзеф Пілсудський в окопах легіонів на Волині,1916 рік

Озброєння

З початку війни зброю, мундири і спорядження закуповували на добровільні пожертви: через нестачу коштів легіонери у 1914 року мали на озброєнні застарілі однозарядні гвинтівки системи Верндля (1873/77 рр.) та трофейні російські гвинтівки Мосіна (1891/1910).

З середини вересня 1914 року деякі польські підрозділи отримали гвинтівки Манліхера (1895 р.) (кавалерія — карабіни Манліхера), а солдати III бригади — використовували російські гвинтівки. Командири та улани Польських легіонів застосовували також пістолети Штайєр (1907 р.) та револьвери Раста-Гассера (1898 р.).

Холодною зброєю у офіцерів та кінноти слугували австрійські шаблі зразка 1861 року, піки уланів та тесачні багнети до гвинтівок. На озброєнні польських солдатів були також кулемети Шварцльозе (1907/12 рр.), а нові формування отримували вже російські трофейні «Максими» та дещо пізніше — німецькі «Максими» (1908 р.). Артилерія мала на озброєнні австрійські мортири, 37-мм та 70-мм (1875 р.) гірські гармати, 90-мм гармати (1875/96 рр.), а пізніше польові 80-мм гармати зразка 1905 року.

Протягом грудня 1916 — лютого 1917 років проведено переозброєння легіонерів у німецьку зброю (гвинтівки Маузера 1898 року, кулемети Максима 1908 року). Польський допоміжний корпус був знов підпорядкований австро-угорському командуванню, що призвело до нового переозброєння на гвинтівки та карабіни Манліхера, пістолети Фроммера та 100-мм легкі гаубиці зразка 1914 року.

Уніформа

Мундир солдата 2-го полку уланів Польських легіонів

На початку війни кожна парамілітарна організація вдягала своїх членів у власні однострої. В результаті цього влітку — восени 1914 року легіонери носили стрілецькі капелюхи, «мацеївки», та «рогатівки» «Бартошових дружин», а пізніше солдати І та II бригад теж мали різні однострої. У серпні 1914 року було створено Польську військову інтендантуру, яка займалася пошиттям військового одягу. У вересні та жовтні 1914 року поляки отримали перші надходження взуття та уніформ від австрійського командування.

Легіонери І бригади носили переважно стрілецькі однострої з круглими кашкетами «мацеївками». У II бригаді було заведено мундири, що більш нагадували австрійські: кітелі мали австрійський крій, але відрізнялися відкладним коміром, штани з обмотками, кашкети «рогатівки» — з квадратним верхом, але подібні до австрійських кепі. На кашкети легіонерів кріпилися орли-кокарди з білого металу, а відзнаки військових посад — на комірі. Решта військового спорядження (рюкзаки, сухарні сумки, намети, лопатки, патронні сумки) була аналогічною австрійському^[1]. Улани носили мундири з великими кашкетами з квадратним верхом, що нагадували головні убори армії Царства Польського XIX століття.

Під час спроби формування «Польського вермахту» у квітні 1917 року було вироблено особливу форму, що включала «мацеївки», кітелі та штани німецького кольору «фельдграу» з випушками на клапанах кишень, манжетах, краях кітелів та відзнаки ступенів на погонах. Така уніформа, модифікована у наступні роки, стала не лише зразком обмундирування «Польського вермахту», але й Війська Польського 1918—1919 рр.^[2]

Розформування легіонів

5 листопада 1916 року на землях, зайнятих військами Центральних держав, монархи Австро-Угорщини та Німеччини проголосили створення Польського королівства. Було створено військову комісію, яка мала формувати збройні сили королівства — «Польську збройну силу» або так званий «Польський вермахт», союзні арміям Центральних держав. У вересні 1916 року Польські легіони були виведені з фронту з метою доукомплектування та перетворення на «Польську силу збройну». Однак у липні 1917 року солдати І та III Бригад за ініціативи Ю. Пілсудського відмовилися присягати на вірність Німеччині, і Легіони було ліквідовано. На основі II бригади, що склала присягу, було створено Польський допоміжний корпус (7,5 тис. осіб), який в жовтні 1917 року був відправлений до Буковини. В ніч на 16 лютого 1918 року корпус на знак протесту проти умов Брестського миру вийшов з-під підпорядкування австро-угорської армії, перейшов фронт під Раранчею (тепер Рідківці) та в Сороках приєднався до 2-го Польського корпусу.

Див. також

• Легіони польські

Примітки

1. Артем Папакін. Польські легіони 1914—1918 рр. ucrainarma.org. Українська військова історія. Процитовано 16 квітня 2022.
2. Żygulski Z., Wielecki H. Polski mundur wojskowy. — Kraków: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1988. — S. 105. — ISBN 83-03-01483-8. (пол.)

Джерела

• Артем Папакін. Польські легіони 1914—1918 рр. ucrainarma.org. Українська військова історія. Процитовано 16 квітня 2022.
• Легіони польські. vseslova.com.ua. Процитовано 16 квітня 2022.

Портал «Перша світова війна»   Портал «Польща»