Від серпня 1914[1] до 1917 року командував сотнею Легіону УСС. У 1914—1916 роках сотня Дудинського відзначилася під час боїв у районі Синьовидного й Маківки в Карпатах; у бою на горі Лисоні біля Бережан (був поранений)[2], над річкою Стрипою.
13 серпня 2010 року в палаці збаразького замку провели інформаційний день на тему: «Роман Дудинський — сотник Українських Січових Стрільців». Доповідь підготував молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Т. І. Федорів[6].
Примітки
↑ абвгГасай Є., Ханас В. Дудинський Роман Васильович… — С. 543.
↑Роман Дудинський – сотник УСС. nzzt.com.ua(укр.). Процитовано 30 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
3. 25 вересня 1914: перше бойове зіткнення, шлях Турка—Сянок (сотня О. Семенюка)
4. 15-30 вересня 1914: розформування куренів і поділ сотень на групи по 20 вояків
5. 06 жовтня 1914: повторне сформування куренів та сотень
6. 28 жовтня 1914: взяття г. Ключ біля Сколого (сотня В. Сроковського)
7. 26 жовтня — 3 листопада 1914: бої за г. Комарницьку (сотні В. Дідушка та Р. Дудинського) і г. Лиса, Залярська, Кобила.
8. 10 листопада 1914: командувач 55-ї дивізії генерал Фляйшман вручив Медалі Хоробрості 2-го кл. З. Носковському, Я. Струхманчуку, О. Степанів, І. Андруху, С. Галечко
примітки:
звичайний шрифт — організаційні дії • курсив — невеликі бойові операції • жирний шрифт — найвідоміші бої