У документах 1406 року є згадка про православний монастир у Доманіжі[4]. Доманіж є давнім передмістям Лащева[5]. Саме на теренах Доманіжа в 1549 році шляхтич Олександр Лащ заснував містечко Лащів[6]. У податкових реєстрах 1564 та 1578 року згадується православна церква в селі, пізніша доля якої невідома[4].
У часи входження до Російської імперії в 1816—1837 роках належало до парафії Лащів Томашівського повіту Грубешівської області Люблінського воєводстваКоролівства Польського[7], а після 1837 року — до гміни Черкаси Томашівського повіту Люблінської губернії[5]. У 1827 році село перебувало в приватній власності, налічувалося 20 домів і 143 жителів[7]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[8]. У 1877 році кількість дворів становила 52[9]. Близько 1881 року в селі налічувалося 53 домів, 267 мешканців і 256 моргів землі[5]. У селі містився гмінний суд[10].
За німецької окупації у 1939—1944 роках входило до громади Лащів крайсгауптманшафту Замостя Люблінського дистриктуГенеральної губернії[12]. Чисельність населення за переписом 1943 року становило 461 особа[12].
24 квітня 1944 року польські шовіністи вбили в селі 15 українців[13].
