Сава Овсійович Голованівський (нар. 16 (29) травня 1910(19100529), с. Єлизаветградка, нині смт Олександрівського району Кіровоградської області — 2 травня 1989) — український письменник (поет, драматург, прозаїк, перекладач).
Народився в сім'ї мірошника. За походженням - єврей. Після семирічки закінчив профтехшколу. В 1927—1929 навчався в Одеському сільськогосподарському інституті, у 1929—1930 — в Харківському сільськогосподарському інституті.
Учасник радянсько-німецької війни: був військовим кореспондентом газет «Красная Армия» та «За честь Батьківщини». Двічі поранений. 1942 став членом ВКП(б).
Син Костянтин Голованівський — доктор фізико-математичних наук.
У Києві мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку. Помер на 79-му році життя 2 травня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′2.6″ пн. ш. 30°30′5.11″ сх. д. / 50.417389° пн. ш. 30.5014194° сх. д. / 50.417389; 30.5014194). 1990 року на могилі встановлено монументальний пам'ятник. Це плита, а над нею квадратна стела з янцівського каменю. На стелі викарбувано напис:
Я знаю, як важко волати В облозі камінній Про людські здобутки і втрати
Під цими словами Голованівського викарбувано його автограф. З тильного боку стели напис: «Сава Голованівський. 1910—1989». Автори пам'ятника — Володимир Мельниченко та Ада Рибачук.
Друкуватися почав 1926, перша збірка віршів «Кіньми залізними» побачила світ 1927.
Серед перекладів особливої уваги варте блискуче тлумачення поеми «Дон Жуан» Дж. Байрона (1985).
1934 був делегатом першого Всесоюзного з'їзду письменників[ru] у Москві.
Окремі твори Голованівського перекладено російською, польською, чеською, словацькою, німецькою, англійською та іншими мовами.
На сюжет п'єси Голованівського «Поетова доля» композитор Володимир Йориш написав оперу «Шевченко» (поставлено 1940 Київським театром опери та балету).
Про творчість Голованівського писали Микола Бажан, Елеонора Соловей, Петро Гуріненко.