Під час дрейфування судна мандрівники отримали цінні спостереження морської криги й айсбергів, а також цінні метеорологічні спостереження. Де Жерлаш описав подорож у своїй книжці «15 місяців в антарктичному океані» (польський переклад вийшов 1903 року).
1903-1909 — Арцтовський керував метеорологічною станцією Observatoire Royal de Belgique в Укль (Бельгія). Опрацював наукові дані, зібрані під час антарктичної експедиції, та опублікував їх у праці Résultats de voyage de Belgica (1903-1913). У галузі геології розвинув власну гіпотезу під назвою «Антарктанди» — про подібність геологічної будови Південних Андів (зокрема, Вогняної Землі) та півострова Грехема в Антарктиді.
1920 — повернувся до Польщі, де прем'єр-міністрІгнацій Падеревський запропонував йому посаду міністра народної освіти. Проте перемогло бажання займатися наукою, і Арцтовський став професором кафедри геофізики та метеорології Львівського університету (1921). Протягом міжвоєнного періоду спільно зі своїми співробітниками опублікував понад 130 наукових праць.
1930-1932 — був директором Астрономічної обсерваторії Львівського університету.
1935 — став членом Польської Академії Наук.
У момент вибуху Другої світової війни (1 вересня1939 р.) як президент Міжнародної комісії кліматичних змін перебував на конгресі Міжнародної геодезично-геофізичної спілки у Вашингтоні (США). Через неможливість повернення на Батьківщину прийняв пропозицію наукової роботи у Смітсонському інституті, яка тривала у 1939–1950 рр.
за ред. Б. Новосядлого. Історія Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету ім. І. Франка. — Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2011. — С. 206. — ISBN 978-966-613-896-8.Сайт Львівського ун-ту (англ.)