Час заснування Гвіздця невідомий. У письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, поселення існувало у XIII—XIV століттях.
Перша згадка про Гвіздець 15 грудня1373 року: князь Володислав Опольський в Ярославі[2] надає поселення Гвіздець руському шляхтичуХодку (Хотку) Лоєвичу[3] за його заслуги, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний).[4]
Наступна згадка — 1375 року пов'язана з наданнями князя Владислава Опольчика Ваську Тептуховичу.[5] Боярин або шляхтич Васько Тептухович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року.
16 серпня1531 року головні сили війська Польського Королівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[7]
1765 року переважну більшість (541 осіб, що приблизно 60 %) мешканців Гвіздця становили євреї. Родина Пузинів була патронами костелу бернардинів і синагоги.
Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії (з 1804 — Австрійської імперії, з 1867 року Австро-Угорської) 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX—XX століть трактується як тогочасний герб містечка.[8]
1801 року відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, 1908 року — приватну українську школу. 1911 року в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. 1912 року в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання. Вулиці були забруковані.
Після кривавого захоплення Галичини в 1919 році польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд. Розпочата й активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 15 родин (83 особи), яким надано 183 морги поля і 21 морг лісу.[9]
Станом на 1 січня1939 року у громаді Гвіздець Місто з 2 850 жителів було 750 українців-грекокатоликів, 450 українців-латинників, 100 поляків і 1550 євреїв[10].
У селищі є адміністративний будинок, споруджений в 2000 році, у якому крім селищної ради розміщені бібліотека для дорослих.
Районна лікарня № 2 на 50 ліжок, поліклініка, дві приватні аптеки, ощадкаса, банкомат та термінал самообслуговування ПриватБанку, відділення зв'язку, відділення Нової Пошти, відділення електрозв'язку, ЦМКС, відділення електродільниці РЕМ, станція АТС, відділення Коломийського управління газового господарства, комбінат комунальних підприємств, механізована пожежна команда. Відповідна мережа побутового обслуговування: телемайстерня, 5 перукарень, 1 майстерня з ремонту взуття, 2 пилорами.
Широка інфраструктура торговельного обслуговування: двічі на тиждень діє базар, де продаються харчі та господарські речі. Діє ресторан, весільний зал, бари, кафе, декілька спеціалізованих крамниць, магазинів промислової групи. Працює цех переробки м'яса.
Освіта
Загальноосвітній ліцей нараховує 479 учнів(1.09.2021), загальноосвітня спеціальна школа інтернат на 140 учнів[12], школа мистецтв, дитячий садок, дитяча і масова бібліотеки, стадіон.
Краєзнавча довідка
Синагога в Гвіздці, знищена німецькими окупантами 1941 рокуСинагога у Гвіздці — відновлена 2014 року завдяки реконструкції дерев'яного склепіння у варшавському Музеї історії польських євреїв.
Архітектура
Церква Різдва пресвятої Богородиці[13] збудована у 1850 р. як парафіяльна греко-католицька на місці згорілої дерев'яної монастирської церкви.
Бароковікостел святого Антонія і монастир бернардинів побудовані у 1721—1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, у яких розміщена школа-інтернат. Складові частини:
Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів. Келії прибудовані з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. 1784 року в приміщенні келій влаштували народну школу. Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918 рр. 1888 року сталась пожежа.
↑Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 19.
↑Akta grodskie e ziemskie. — Lwów, 1875. — T. V. — S. 9—10.
↑Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 19. — ISBN 83-85739-34-3.
↑Plewczyński M. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490—1568) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 115. (пол.)
↑Kracik J. Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492. (пол.)
↑Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu… — S. 22.
↑Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 186. — (Львівська сотня).
Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 211 s., 402 il. — S. 19—38. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
