У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Гагін.
|Роки творчості= |Член КПРС з= |Покровитель= |Твори= |Вплив на= |Навчання=
Віктор Іванович Гагін (14 грудня 1934, Часів Яр, Донецької області, УРСР — 15 серпня 2016, Буринь, Сумська область, Україна) — дослідник Голодомору. Також краєзнавець, педагог.
Член Національної спілки краєзнавців України.
Жертва сталінського терору.
Життєпис
Дід Антон (по матері), який мешкав на хуторі Нотаріусівка на Буринщині, зазнав утисків з боку комуністичної влади. Під час голодомору, за відмову вступати в колгосп, родину виселили із хати, відібрали майно, сусідам заборонили давати притулок. Сім'я утекла на Донбас. Під час Другої світової війни родина повернулася в Сумщину, в хутір Нотаріусівка. Проте після повернення сталінських військ батька примусово мобілізували до війська.
1943 — пішов у перший клас Верхньосагарівської початкової школи. Потім навчався в Жуківській семирічній школі Буринського району.
1944 — 1945 р. влітку працював на різних роботах: возив воду в поле колгоспникам, ходив за плугом, якого тягнули воли, верхи водив коней у косарці їздив на кінній гребці для загрібання залишків колосків після укосу. За тяжку працю отримував тодішню «валюту» — трудодні.
1955 — 1957 — служив в армії. Під час служби був залучений до випробувань ядерної зброї на Семипалатинському ядерному полігоні в 1956 році. Прирівняний до статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.
1957 — 1961 — секретар виконкому Верхньосагарівської сільської ради.
1961 — 1963 — учитель російської і німецької мов Бережнянської восьмирічної школи.
1964 — 1966 — директор Бережнянської школи.
1961 — закінчив Харківський інститут культури за фахом культосвітня робота (культуролог).
1964 — закінчив Сумський педагогічний університет філологічний факультет.
1966 — 1978 — завідувач відділу культури виконкому Буринської районної ради народних депутатів Сумської області.
1978 — обраний секретарем виконкому Буринської ради.
1989 — заступник голови виконкому Буринської районної ради.
1992 — заступник голови Буринської районної ради.
1994 — пенсіонер.
Журналістикою і краєзнавчою роботою займається з 1957 року. Є позаштатним кореспондентом Буринської районної газети. Протягом 20 років обирався головою Буринської районної організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури.
Публікації
Статті друкувалися в республіканській газеті «Культура і життя», Сумській обласній газеті, газеті «Свобода», «Путивльські відомості», у Всеукраїнському науковому журналі «Сіверянський літопис» надруковані статті: «Народна топоніміка Буринщини»(2012 р,), «Де розташований літописний Бирин?» (2013 р.).
Книжки
| Назва |
рік |
видавництво
|
| Духовний світ Буринщини від давнини до сьогодення |
2010 |
|
| Буринщина з глибини віків |
2011 |
|
| Буринь воєнне лихоліття і відродження |
2013 |
|
| Нариси історії землі Буринської. Книга І. |
2014 |
«Ярославна» Суми.
|
Нині у видавництві «Ярославна» готується до публікації «Нариси історії землі Буринської. Книга ІІ».
Має чисельні нагороди і відзнаки.
Особисте життя
Має дружину — Гагіна Марія Іванівна, син і дві доньки, внуки і правнуки.
Джерела
