Інформація в цьому розділі
застаріла .
Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2018 )
Бу́чацький райо́н , або Бу́чаччина — колишній адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області , Україна .Бучач . Площа 802 км². Населення 62 тис. осіб (2020 р.). Залізничні станції: Бучач , Пишківці .
Ліквідований 17 липня 2020 року[ 1]
Район лежить у межах Опілля . Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок.
Вапняки (понад 100 родовищ), пісковики , травертин .
На думку В. Добрянського, значні запаси матеріалів (пісковиків, піску) сприяли виникненню мурованого будівництва на території сучасного району ще в давньоруські часи.[ 2]
Найбільші річки — Дністер , його притоки Стрипа , Бариш [ 3] Вільховець [ 4]
Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 12,95 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.
Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби . На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзової доби. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави та Королівства Русі . Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польським Королівством і Великим князівством Литовським Галичину , у тому числі Бучаччину, анексувало Польське королівство, яке з Великим князівством Литовським 1569 р. утворило нову федеративну державу — Республіку Обох Націй (Річ Посполиту) .
1434 року Східна Галичина, Західне Поділля втратили свої права автономій у складі Королівства Польського та остаточно були приєднані до складу польської держави. Зокрема, на цих землях утворили кілька нових адміністративних одиниць — воєводств , а саме Руське (центр — Львів) і Подільське (центр — Кам'янець на Поділлі).
Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.[ 5]
Під час Хмельниччини загін під командуванням І. Кияшка громив коронні підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельського повіту Руського воєводства)[ 6]
У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії , від 1867 р. — Австро-Угорщина ). У 1810—1815 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю ), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станиславівського округу (циркулу) .
У листопаді 1918 р. — липні 1919 р. територія сучасного району входила до складу Бучацького повіту — адміністративної одиниці ЗУНР . Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі . Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — у складі УРСР . 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.
На території теперішнього району проживали представники великих польської , єврейської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці , Бучачі[ 7]
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України . У межах Бучацького району було створено 71 виборчу дільницю. Явка на виборах складала — 80,44 % (проголосували 38 167 із 47 445 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,58 % (24 268 виборців); Юлія Тимошенко — 15,17 % (5 791 виборців), Олег Ляшко — 9,41 % (3 590 виборців), Анатолій Гриценко — 6,63 % (2 530 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,70 %.[ 8]
У районі — м. Бучач , смт Золотий Потік та 59 сіл, з яких Бариш , Порохова , Старі Петликівці , Язловець раніше мали Магдебурзьке право .
Динаміка чисельності населення міських та сільських рад Бучацького району за 1989—2001 рр., % Чисельність населення району:[ 9]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[ 10]
Стать
Всього
До 15 років
15-24
25-44
45-64
65-85
Понад 85
Чоловіки
30 625
7245
4894
9233
5795
3370
88
Жінки
34 451
7014
4562
8606
7213
6628
428
Статево-вікова піраміда
Чоловіки
Вік
Жінки
88
85 +
428
183
80-84
624
498
75-79
1479
1220
70-74
2183
1469
65-69
2342
1493
60-64
2122
1075
55-59
1474
1548
50-54
1858
1679
45-49
1759
2367
40-44
2252
2184
35-39
2042
2317
30-34
2079
2365
25-29
2233
2332
20-24
2265
2562
15-20
2297
2663
10-14
2656
2529
5-9
2383
2053
0-4
1975
українська — 99,6 %
російська — 0,3 % За релігійним складом більшість населення — греко-католики та православні. У деяких селах, особливо на південному заході району (Космирин , Сновидів , Стінка та ін.) проживають громади амішів (кашкетників ).[ 11] [ 12]
У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства (на 01 січня 2003).
Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж , Бучацький інститут менеджменту і аудиту , відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків , 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова»,
У Бучачі — стадіон «Колос» , на якому виступає однойменний футбольний клуб — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—1971 роки), 8-разовий чемпіон Тернопільської області (1966—1973 роки), 4-разовий володар Кубка Тернопільської області. Має свою спортивну школу.
У районі зареєстровано 106 релігійних громад.
Станом на 1 січня 2017 року на території Бучацького району є 42 території та об'єкт природно-заповідного фонду загальною площею 12720,87 га:
1 національний природний парк загальною площею 3770,01 га,
1 регіональний ландшафтний парк місцевого значення загальною площею 4384,99 га,
4 заказники місцевого значення загальною площею 1104,0 га,
35 пам'яток природи місцевого значення загальною площею 84,34 га:
2 комплексні пам'ятки природи загальною площею 0,35 га,
7 геологічних пам'яток природи загальною площею 6,10 га,
6 гідрологічних пам'яток природи загальною площею 18,54 га,
19 ботанічних пам'яток природи загальною площею 52,35 га,
1 зоологічна пам'ятка природи загальною площею 7,00 га,
1 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 7,52 га. Входить до складу територій ПЗФ інших категорій 12 об'єктів ПЗФ загальною площею 3359,62 га.
Фактично в Бучацькому районі 42 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 9361,25, що становить 11,67 % території району.
Замок у Золотому Потоці замок (кін. XIV—XVI ст.), оборонна церква в урочищі Монастирок (XVI ст.), Церква Святого Миколая (XVII ст.), ратуша (1751 р.), монастир оо. василіян та церква Воздвиження Чесного Хреста , Церква Святої Покрови й інші — у Бучачі та його околицяхкостел (XVI ст.), замок (1600 p.) — у с. Підзамочок
палац Миколи Василя Потоцького (XVIII ст., потребує реставрації), замок і в'їзна вежа (XVII ст.), костел (1634 р.), садиба Скварчинських-Ґнєвошів (1848 р.), церква Пресвятої Трійці та дзвіниця (1897 р.), каплиця (XIX ст.) — у смт Золотий Потік
парк, Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.), церква святого Миколая (1551 р., УГКЦ, раніше вірменська), палац Понятовських , гробниця c. Марцеліни Даровської (XVI—XVIII ст.) — у с. Язловець
дзвіниця (XVIII ст.) — у с. Білявинці та ін.
Село
Назва церкви
Рік побудови
Верб'ятин
Чудо Михаїла
1889
Губин
Усікновення голови Іоанна Предтечі
1849
Космирин
св. Архистратига Михаїла
1886
Помірці
Пресвятої Трійці
1898
Сокілець
Покрови Божої Матері
1635: збудували монахи
Трибухівці
Благовіщення Пресвятої Богородиці
XVI-XVII ст.
Цвітова
Введення в Храм Пресвятої Богородиці
1888
Голови Бучацької райдержадміністрації:
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Добрянський В. [1] [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine .] // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2014. — № 4. — С. 38.↑ Свинко Й. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6 .↑ Свинко Й. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 281. — ISBN 966-528-197-6 .↑ Довідка про адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine .] // Державний архів Тернопільської області. Путівник. — С. 345.↑ Найчук І. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine .] ↑ Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8 .↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України" . www.cvk.gov.ua . Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2016 . ↑ Динаміка населення адміністративних одиниць України . Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 13 січня 2015 .↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.) . Державна служба статистики України . Архів оригіналу за 28 червня 2021.[Архівовано 2021-06-28 у Wayback Machine .] ↑ Протестанти чи язичники: як на Тернопільщині живуть люди, які відмовилися бути «заручниками цивілізації» . Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 13 січня 2015 .↑ Село відлюдників [недоступне посилання з червня 2019 ] ↑ Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6 ↑ Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6 . — С. 72↑ Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6 . — С. 85↑ Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6 . — С. 280↑ Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник . Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2014 .↑ Розпорядження Президента України № 477/2014-рп . Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014 .↑ Під приймальнею Хоптяна постійно сидить свободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2014 .
Бучач і Бучаччина . Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ , Український архів, 1972 . — Т. XXVII. — 944 с. — іл.Ігор Дуда . Путівник. — Львів, 1985. Ігор Дуда, Степан Ляхович. Бучацький район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 209—211. — ISBN 966-528-197-6 .М. Кобельський. Бучацький район // ЕСУ . — Т. 3. — С. 673—674.Ігор Леськів. Історико-архітектурна спадщина Бучацького повіту ХІІІ-XIX століття.Нестор Мизак. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА // За тебе, свята Україно. — 400 с.Ореста Синенька. Герої не вмирають… Сторінки історії Бучацького районного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.Ярослав Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного хреста Господнього в Бучачі 1712—1996. — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0 .Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego . — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 433.(пол.) — S. 433—437. (пол.) Jerzy Sperka. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine .] . — S. 278—301. (пол.)
