Вперше в документах село Брага з’являється у середині XVI століття, як власність Ластовецьких.
У 1575 році село належало воєводі руському Юрію Язловецькому, і перебувало в заставі у каштеляна галицького Єжи Струся і його брата Якоба, у власність яких воно й перейшло пізніше. Після поділу маєтків Єжи Струся Брага разом з іншими навколишніми селами Подністров’я дісталася його донці Гелені.
У 1595 році в Бразі зупинявся коронний гетьман Ян Замойський, проводжаючи Єремію Могилу на молдавський престол.
У 1621 році будують нову земляну фортецю, що отримала назву «Олександрівське укріплення». Під час Хотинської війни 1621 року в селі, по особливо збудованому для цієї мети мосту, переправлялись король Владислав IV Ваза та Ян-Кароль Ходкевич з військом.
1642 року тут відбувався з'їзд польських та волоських послів для укладання договору між двома державами. Цим договором, зокрема, було вирішено залишити переправу через Дністер у Бразі в загальному користуванні для обох прикордонних країн.
На початку XVII століття власником села стає Кам’янецький староста Валентій Калиновський.
З 1699 року Брага разом із Жванцем – власність Лянцкоронських. В останніх Брагу успадкували Скоповські, а пізніше вона належала Йорданам та Комарам.
У Бразі, згідно з договором між Росією та Польщею, 1769–1793 була поштова станція, утримувана російським урядом. Тут перебував російський козачий загін, який забезпечував пересилання кореспонденції між Петербургом і Константинополем, супроводжував послів тощо.
1845 року царський уряд викупив у поміщика Комара Жванець разом з селами Гаврилівцями та Брагою.
У 1848 році село у власності Гіжицьких і перебуває в них до ХХ століття.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1909 році побудовано мавзолей Антонієм Янишевським. На фасаді зберігся герб Жебровських.
Палац Гіжицьких
На території села знаходився палац Гіжицьких, будівлі та панський маєток були знищені більшовиками в 1917-18 роках.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Олександрівське укріплення
Колись Олександрівське укріплення було цілком модерновою потужною земляною оборонною спорудою. Складалося воно з чотирьох бастіонів та равеліну. З'явилося укріплення далекого 1621 року з ініціативи тогочасного власника Жванця Валентія Олександра Калиновського. Саме на його честь бастіони і отримали своє ім'я.
Відразу по завершенню спорудження укріплення почали використовувати за призначенням: йшла польсько-турецька війна. У серпні 1621 р. тут стояло об'єднане польсько-козацьке військо під проводом Яна Кароля Ходкевича й Петра Сагайдачного. Через Дністер зводиться міст для переправи.
У другій половині XVII—XVIII ст. укріплення використовувалось як військовий табір. 1653 р. тут два місяці перебував з військом король Ян ІІ Казимир. І пізніше тут стояли табором турецькі, українські, польські та російські солдати. 1793 року Олександрівське укріплення в переліку «Укріплень, замків і старовинних валів у Подільській губернії» зазначено під назвою «Бастіоний шанець», а на мапі середини XIX ст. — як «Жванецьке укріплення». 1828 і 1853 року вали переробляють на польові батареї. Можливо, інженери хотіли втілити в життя задум 1844 р.: зведення нового прикордонного форту.
На зламі ХІХ-ХХ століть укріплення відвідав подільський краєзнавець Віктор Ґульдман, який писав про цю «польову батарею»: «Розміщена на скелястому лівому березі Дністра й займає площу близько двох десятин; форму має чотирикутну; оточена з чотирьох боків насипними валами й ровами, які в довжину мають по 70 сажнів; ширина валів — 1 сажень, а ровів — 2 сажні. Вхід на цю батарею зі східного боку».
Зараз важко відтворити навіть в уяві планування укріплення за козачих часів: вали частково розорані.
У світі існує ще одна Брага місто і муніципалітет в Португалії, адміністративний центр округу Брага і центр старійшого архієпископства. Сьоме за населенням місто Португалії, населення становить понад 175 тис. мешканців. У місті проживає чисельна українська діаспора.
_%D1%81._%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B0.jpg)
