Назва та історія села пов'язана з іменем Боржавської фортеці (замку), яка в IX столітті контролювалося Болгарським царством.
Згідно записів угорського літописця Аноніма, у 896 році угорські племена на чолі з Арпадом захопили цю фортецю після триденної облоги. У XII столітті поселення з фортецею було в стадії розквіту, перебуваючи в статусі окружного та релігійного центру. Вперше згадується в 1213 році як Borsoha. Це було вже процвітаюче поселення у XIII столітті, і тут стояв замок Боржава, який був центром колишнього Березького комітату навколо Боржави. Замком тут, за словами Анонімуса, був замок болгарського князя Salanus, пізніше зайнятий військами Арпада, і ним зруйнований. На підставі даних, що залишилися, ми точно знаємо, що це був один з окружних центрів, організований королем Іштваном I. Його стіли зазнали нападу хана Кутеска. Після нашестя орди Батия в 1241 році фортеця була розорена, навколишні землі залишились практично без населення. Лише в XIV столітті в п'яти кілометрах від нинішнього села Вари заможною родиною Боржоваї було засноване нове поселення, сьогодні відоме як Боржава. У 1334 році в папській десятині також згадувалося ім'я Боржова, згідно з яким його священик заплатив 3 великі десятини
У 1552 році в селі була заснована реформаторська парафія, яка стала власником церкви, збудованої у XIV столітті. Будівля була перебудована у 1830 році, із збереженням деяких середньовічних елементів. У 1987 році була проведена ще одна реставрація. Храм віднесено до пам'яток місцевого значення.
Автобусна зупинка
Греко-католицька громада має власну сучасну церкву невеликих розмірів.
На початку 20-го століття, у зв'язку із побудовою біля села залізниці, Боржава отримала поштовх до розвитку. У 1902—1909 роках в селі були збудовані залізнична станція та кілька нових вулиць з гарними будинками. Тоді ж (1904 р.) для поселення було офіційно затверджено герб: на червоному тлі золотий лев з шаблею в лапі. Пізніше, за часів Чехословацької республіки, з Боржави залізницею до словацького міста Кошице відправлявся столовий виноград у спеціальних плетених кошиках.
На центральній вулиці села греко-католицькою громадою у 2010 році був встановлений пам'ятний «Чесний Хрест» з бетону та мармуру, із написом, що цитує уривок з Біблії.
У 2014 році в селі пройшов перший закарпатський мистецький табір по роботі з каменем, у якому взяли участь видатні скульптори з Закарпаття, Угорщини та Словаччини. В результаті цього заходу Боржава збагатилася кам'яною скульптурою за мотивом угорської легенди «Пагорб вродливої жінки». Вирізьблена з каменю дівчина на ім'я Ілка тепер прикрашає головну площу Боржави, автор роботи — скульптор Ендре Гіді-молодший з Великої Доброні.
У 1989 році на місцевому кладовищі був встановлений дерев'яний пам'ятний знак жертвам Другої світової війни та повоєнного сталінського режиму. У 1992 році в пам'ять про загиблих в сталінських таборах в центрі села встановили пам'ятник з бетону та мармуру.
Відрадним прикладом гарного ставлення до малої архітектурної спадщини є гарно розмальована автобусна зупинка, вочевидь, найкраще доглянута споруда цього роду на Берегівщині.
Боржавська гребля
У с. Боржава в 1891-1893 роках будується гребля Поаре, а на правобережній дамбі — шлюз, які дозволили подавати воду з річки Боржава через річку Верке в Берегове і головні канали Берегівського і Ужгородського районів. Ця система працює і донині, рятуючи від погіршення екологічної та санепідеміологічної ситуації, адже наразі головною функцією Верке є розбавлення стічних та недостатньо очищених вод м. Берегове, підприємств та населених пунктів району.
З тих пір за рахунок підпору води греблею, вода через шлюз подається у річку Верке і далі самопливом протікає через місто Берегове. Таким чином обводнюється територія площею біля 40 тис.га в Берегівському та Ужгородському районах.
На період пропуску паводків і нересту риби з листопада до кінця травня гребля демонтується - піднімаються дерев'яні щити (їх тут 44), а металеві конструкції («ферми Корицького») опускають у воду. Після закінчення нересту греблю знову приводять у робочий стан.
Влітку греблю окуповують відпочивальники. Щоправда купатися верх за течією, поблизу греблі, заборонено. Але є чудова можливість прийняти "душ Шарко" під самою греблею. Боржава вважається однією з найчистіших річок області. Вода тут зараз ідеальна для купання.
На греблю навідуються також весільні пари для фото- і відеозйомки урочистої події.
Присілки
Мала Боржава
Мала Боржава — колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Об'єднане з селом Боржава. Згадується у документах датованих 1418 та 1479 роками, як Kisborsova.
Археологічні знахідки
У 1886 році під час корчування лісу в урочищі Гід знайдено великий бронзовий скарб. що датується XII — XI століттями до нашої ери, що складався з 54 предметів. В районі села знайдено мідні та срібні римські монети II століття нашої ери.
Туристичні місця
пам'ятний «Чесний Хрест» з бетону та мармуру, із написом, що цитує уривок з Біблії;
в 1891-1893 роках будується гребля Поаре, а на правобережній дамбі;
шлюз;
дерев'яний пам'ятний знак жертвам Другої світової війни та повоєнного сталінського режиму;
кам'яна скульптура за мотивом угорської легенди «Пагорб вродливої жінки»;
