Арарат

Арарат тур. Ağrı dağ
Арарат
39°42′07″ пн. ш. 44°17′54″ сх. д.
Країна	Туреччина
Регіон	Агри
Система	Вірменське нагір'я, Кавказ
Тип	гора і пам'ятка
Висота	5137 м[1]
Висота відносна	3611 м[1][2] (48-ме місце у світі)
Ізоляція	379,4 км → г. Шхара (5193 м)[1]
Список	Ультра-піки Ультра-піки світу (48-ме) Ультра-піки Зах. Азії (2-ге) Найвища гора Туреччини (25-те) Список других вулканів (4-те)
Перше сходження	9 жовтня [27 вересня] 1829 (Фрідріх Паррот, Хачатур Абовян, солдат Олексій Здоровенко та ще один російський солдат i двоє вірменських селян)
Арарат Арарат (Туреччина)
Арарат у Вікісховищі

Арара́т (вірм. Արարատ, курд. Çiyayê, тур. Ağrı Dağı), інколи Масіс (вірм. Մասիս) — згаслий вулкан на Вірменському нагір'ї. Розташований у Туреччині, на березі р. Араксу, поблизу кордону з Вірменією. Національний символ Вірменії. Має 2 вулканічні конуси: Великий Арарат — висота 5137 м і Малий Арарат — 3896 м, утворені базальтами. Вершина першого вкрита снігом. Є льодовики.

Історія

Краєвиди гори Арарат. Ілюстрація з книги Джона Джонсона «Подорож з Індії до Англії через Персію, Грузію, Росію, Польщу та Пруссію у рік 1817-й».

Згідно біблійної оповіді, на Арараті зупинився ковчег (судно) «праведника Ноя», що єдиний зі своєю родиною та представниками всього тваринного світу врятувався від «всесвітнього потопу». Однак в біблійні часи та довгий час і пізніше Араратом звалася місцевість Вірменського Тавру та південна околиця Вірменського нагір'я в цілому. Ще Мовсес Хоренаці використовує назву Арарат саме в такому значенні, а гору, яку зараз так йменують називає Масісом.

Походження назви

Візуалізація ландшафту вулкана Арарат Вірменського нагір'я в Турецькій Республіці

Назву «Арарат» дали масиву та його складовим європейці^[3], і в XIX столітті ця назва була усталеною серед європейських географів^[4][5]. Джеймс Брайс^[en] 1876 року зазначав у подорожніх нотатках, що місцевим народам (вірменам, туркам, татарам та персам) Арарат не відомий під такою назвою^[5], жоден з корінних народів традиційно не називає гору цим іменем^[6]. У класичній античності, особливо в «Географії» Страбона, вершини Арарату були відомі в давньогрецькій мові як: Ἄβος (Abos) та Νίβαρος (Nibaros)^[a].

Згідно з енциклопедією Іраніка назву «Арарат» дали на основі біблійного переказу про Ноїв ковчег: оскільки Арарат є найвищою вершиною регіону, то, на думку європейців, Ноїв ковчег повинен був пристати саме до неї^[11]. Роберт Томсон пояснює походження назви гори від назви провінції Айрарат^[12]. Загалом топонім «Арарат» походить від ассирійської назви держави та народу Урарту^[13][11].

Місцеві назви Арарату

• традиційна вірменська назва Арарату — Масіс (вірм. Մասիս). На думку Новосельцева, «Масіс» має іранське походження, і означає «великий», в сенсі найвища (гора), оскільки перською «Масістія» — «найбільший»^[14]. Вірменська народна етимологія, що наводиться Мовсеса Хоренаці в «Історії Вірменії», зводить «Масис» до імені легендарного вірменського царя Амасії. На думку Джеймса Рассела, назва гори в народній етимології походить від назви міста Амасья.^[15]
• турецька назва Арарату — Агридаг або Агри-Даг (тур. Ağrı Dağı), «крива гора»^[13] або «гора болю» (від тур. Ağrı — «біль, скорбота»^[14]). На думку Джеймса Рассела, тур. Ağrı споріднено тур. ağir — «важкий» і є перекладом середньоіранського *masi-^[15].
• перська назва Арарату — Кухі-Нух (перс. کوه نوح), «гора Ноя».
• арабська назва Арарату — Джабал-аль-Харет (Jabal al-Ḥāreṯ), «гора орача»^[11].
• курдська назва Арарату — Грідах.

Галерея

• 
  Перед початком сходження
• 
  Вид на Арарат
• 
  Великий Арарат
• 
  Вид на Арарат
• 
  Арарат та монастир Хор Вірап

• 
  Вигляд Арарату з монастиря Хор Вірап
• 
  Арарат — вірменська священна гора
• 
  Вид з літака
• 
  Вид з монастиря Хор Вірап

Панорама

Великий Арарат (в центрі) та Малий Арарат (зліва) (Landsat, НАСА)

Вид місцевості з Великого Арарату

Див. також

• 96205 Арарат — астероїд, названий на честь гори^[16].

Нотатки

1. Страбон, Географія, XI.14.2 and XI.14.14.^[7] They are also transliterated as Abus and Nibarus.^[8] Abos and Nibaros are the two peaks of Ararat according to scholars such as Микола Адонц,^[7] Володимир Мінорський^[9], Юлій Фюрст^[10]

Примітки

1. Mount Ararat, Turkey. Peakbagger.com^[d], (англ.).
2. 100 World Mountains ranked by primary factor. ii.uib.no. Відділ інформатики Бергенського університету. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016. (англ.)
3. Арарат [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.] — Библейская энциклопедия Брокгауза на Академике
4. Friedrich Parrot, Journey to Ararat [Архівовано 24 лютого 2014 у Wayback Machine.], 1846, стр. 143
5. Viscount James Bryce Bryce, Transcaucasia and Ararat: being notes of a vacation tour in the autumn of 1876, стр. 198 [Архівовано 24 лютого 2014 у Wayback Machine.]
6. Брайс, Джеймс (1877). Transcaucasia and Ararat: Being Notes of a Vacation Tour in Autumn of 1876. London: Macmillan and Co.
7. Petrossyan, Sargis (2010). Արարատյան լեռների հին անունների և անվանադիրների մասին [About the Ancient Names and Eponyms of the Ararat Mountains]. Патма-Банасіракан Гандес^[en]. № 3 (3): с. 220. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 28 вересня 2019. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
8. Jones, Horace Leonard, ред. (1928). XI.14. The Geography of Strabo. Harvard University Press. view Book XI, Chapter 14 online
9. Мінорський, В. (1944). Roman and Byzantine Campaigns in Atropatene. SOAS University of London^[en]. 11 (2): 243—265. doi:10.1017/S0041977X0007244X. JSTOR 609312. Although what Strabo means by Abos seems to be the southern spurs of Mt. Ararat…
10. Юлій Фюрст cited in Exell, Joseph; Jones, William; Barlow, George; Scott, W. Frank та ін. (1892). The Preacher's Complete Homiletical Commentary. «…the present Aghri Dagh or the great Ararat (Pers. Kuhi Nuch, i.e. Noah's mountain, in the classics ὁ ἄβος, Armen. massis)…» (Furst.) view online [Архівовано 2016-08-12 у Wayback Machine.]
11. Арарат — стаття з Іраніки. X. de Planhol
12. Moses of Khoren; Thomson, Robert W., History of the Armenians [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.]. — Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press (1978), примітка на стор. 91:

    Ararat (by confusion with Ayrarat, the name of the province)

13. Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Свыше 5 000 единиц / Отв. ред. Р. А. Агеева. — М. : «Русские словари», 1998. — С. 42. — 503 с. — ISBN ISBN 5-89216-029-7.
14. А. Новосельцев, О местонахождении библейской «горы Арарат» [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.] — «Восточная Европа в древности и средневековье», М., Наука, 1978, стр. 61-66
15. James R. Russell^[en], «Armeno-Iranica» в Jacques Duchesne-Guillemin^[fr], Pierre Lecoq, Acta Iranica, Volume XI [Архівовано 12 травня 2014 у Wayback Machine.] — Centre International d'Etudes Indo-iraniennes, 1985, стр. 447—458. Стр. 456:

    … Jabal Judi in Gordyene was associated with the Biblical legend of the Ark in early Christian times, so that it, too, was considered to have been the highest of mountains, at least in the days of the Flood<sup>45
    
    45</sup> See for instance P'awstos Buzand, III [Архівовано 29 березня 2013 у Wayback Machine.], 10, where the mountain is called Sararad (sar 'peak' with modern scribal error *Ararad, joined by haplology): St. Jacob of Nisibis is granted a piece of the Ark from there.

16. База даних малих космічних тіл JPL: Арарат (англ.) .

Посилання

• Mount Ararat, Turkey. Peakbagger.com^[d], (англ.). Процитовано 14-10-2016.
• NASA Earth Observatory page [Архівовано 24 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)