Поперечний розріз м'яса акулиМ'ясо акули в супермаркеті в ЯпоніїФерментоване[en] акуляче м'ясо
Акуляче м'ясо — морепродукт, що складаються з плотіакул. Перші згадки в літературі про споживання його людиною датуються IV століття нашої ери.[1] Для вживання людиною у їжу виловлюють оселедцеву акулу атлантичну, Isurus, сірі акули та акулу-лисицю.[1] Акуляче м'ясо популярне в Азії, де його часто вживають у в'яленому, копченому або засоленому вигляді.[2] М'ясо акули регулярно споживають у Скандинавії, Японії, Австралії, частині Індії, частинах Канади, на Шрі-Ланці, у районах Африки та Мексики.[2][3] У західних культурах, вживання акулячого м'яса у їжі іноді вважається табу, хоча його популярність зросла в західних країнах.[2]
Неперероблене акуляче м'ясо може мати сильний запах аміаку через високий вміст сечовини, що з'являється в міру розкладання риби.[4] Вміст сечовини та запах аміаку можна зменшити, маринуючи м'ясо в таких рідинах, як лимонний сік, оцет, молоко або морська вода.[5] Методи приготування включають нарізку м'яса на стейки та філе.[1]
Африка
У Східній Африці та на островах в Індійському океані акуляче м'ясо продається і є важливим джерелом білка протягом століть.[1] Його споживання спостерігається насамперед у прибережних районах. Його консервують за допомогою засолювання, щоб продовжити термін зберігання та полегшити транспортування.[1]
Азія
Акуляче м'ясо поширене і популярне в Азії.[2] У 1999 році об'єднані країни Азії лідирували за кількістю спійманих акул.[1] Азійське рибальство займало 55,4 % світового вилову акул у 1996 році.[1]
Японія
Японія займає значну частку ринку в торгівлі замороженим та свіжим м'ясом акул у імпорті, так і у експорті.[1] Акуляче м'ясо у Японії, зазвичай, вживають у приготовлених формах, наприклад, у готовій рибній ковбасі, сурімі, рибній пасті, рибних кульках та інших продуктах.[1]
Корея
Санджеок[en] (шашличок з яловичини із зеленою цибулею) та домбагі (солоне м'ясо акули)
М'ясо акули популярне в Австралії, де воно відоме як пластівці[en]. Пластівці отримують в основному з гладенької акули австралійської, невеликого донного виду, що рясно населяють води вздовж східного узбережжя Австралії. Однак, через вичерпання запасів акул в Австралії, а потім у Новій Зеландії, цей попит дедалі більше заповнюється гладенькими акулами австралійськими, що постачаються з Південної Африки.[6][3] Пластівці можна придбати як готовий продукт у більшості австралійських магазинах риби та картоплі фрі, як правило, у вигляді смаженого в клярі або смаженого на грилі філе.[7]
Європа
Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), європейські країни є основними ринками акулячого м'яса.[1] Солені катранові — популярна їжа в Німеччині, Франції та інших країнах Північної Європи.[1] М'ясо, як правило, обробляється та вживається у вигляді стейків та філе.[1] Однак, у Німеччині перевагу надають спинам, животу та копченим черевцям, які називаю Шиллерлокеннім.Schillerlocken.[1] Згідно з даними ФАО, Італія у 1999 році лідирувала в імпорті акулячого м'яса, а одразу за нею були Франція та Іспанія.[1] У 1999 році Франція імпортувала другу за обсягами кількість акулячого м'яса на світовому рівні.[1]