Ісодзакі Арата

Ісодзакі Арата
яп. 磯崎新
Народився	23 липня 1931(1931-07-23)[2][3][4] Ойта, Префектура Ойта, Японія
Помер	28 грудня 2022(2022-12-28)[1] (91 рік) Наха, Префектура Окінава, Японія[5] або Острів Окінава, Префектура Окінава, Японія[6]
Країна	Японія[7][8]  Японська імперія
Діяльність	архітектор, викладач університету
Галузь	архітектура[9]
Alma mater	Токійський університет і Oita Uenogaoka high school^d
Знання мов	японська[10][11]
Заклад	Токійський університет
Членство	Королівська академія мистецтв і Академія мистецтв Японії
Напрямок	Метаболізм і постмодернізм
Magnum opus	Пала Альпітур, Палау-Сант-Жорді, Lake Sagami Country Club^d і Ōita Prefectural Library^d
У шлюбі з	Aiko Miyawaki^d[6]
Нагороди	Королівська золота медаль (1986) Прітцкерівська премія (2019)
Сайт	isozaki.co.jp
Медіафайли у Вікісховищі

Вхід до CaixaForum Barcelona (2001)

Мистецька вежа у Міто (1990)

Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Ісодзакі традиційно записане перед особовим ім'ям Арата.

Арата Ісодзакі (23 липня 1931(1931-07-23), Ойта, Префектура Ойта, Японія — 28 грудня 2022(2022-12-28), Наха, Префектура Окінава, Японія і Острів Окінава, Префектура Окінава) — японський архітектор.

Народився на острові Кюсю, в 1954 році закінчив Токійський університет. Професійну діяльність розпочав під орудою відомого архітектора і містобудівника Танге Кендзо. В 1963 році відкрив своє бюро, спочатку працюючи в стилі метаболізму, а потім (в 1970-і) перейшов до постмодернізму. Серед творінь Ісодзакі — стадіони, університетські кампуси, музеї. У своїх будівлях він часто використовує прості, абстрактні форми. Багато бере участь в конкурсах як член журі, вважає себе «першовідкривачем» талантів З. Хадід, Б. Чуми^[en] та Д. Лібескінда^[en].

З 1968 року Ісодзакі демонструє в різних країнах виставку «Зруйнована заново Хіросіма», що показує його ставлення до процесів творення і руйнування, до містики і реальності.

Нагороди та визнання

• 1967: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут^[en][12]
• 1975: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут
• 1983: Mainichi Art Award
• 1986: Королівська золота медаль
• 1987: Міжнародна премія «Архітектура в камені»
• 1988: Премія пам'яті Арнольда Бруннера Американської академії та інституту мистецтв та літератури
• 1990: Чиказька архітектурна премія
• 1992: Почесна премія, Американський архітектурний інститут
• 1994: RIBA Honorary Fellow
• 1995: головний приз Венеційської бієнале.
• 2019: Прітцкерівська премія^[13][14]

Найвідоміші проекти

• 1962—1966: Бібліотека префектури Оїта^[12]
• 1972—1974: Муніципальний музей мистецтва Кітакюсю^[en], Фукуока, Японія^[12]
• 1973—1974: Центральна бібліотека Кітакюсю, Фукуока, Японія^[12]
• 1974: Музей сучасного мистецтва, Гунма, Такасакі, Японія^[15]
• 1981—1986: Музей сучасного мистецтва^[en] (MOCA), Лос-Анджелес, США^[15]
• 1983—1990: спортивна арена для Літніх Олімпійських ігор, 1992, Барселона, Іспанія^[12]
• 1984—1987: будівля на площі Очаноміцу — Касальс-голл^[en], Токіо, Японія^[12]
• 1985: Інтер'єр будівлі нічного клубу Паладіум^[en] (1985), Нью-Йорк, США^[16]
• 1986—1990: Мистецька вежа Міто, Ібаракі, Японія^[12]
• 1987—1990: Team Disney, Флорида, США^[12]
• 1987—1989: Університет Бонда^[en], — бібліотека, адміністративна будівля, будівля факультету гуманітарних наук Голд-Кост, Австралія^[12]
• 1987—1990: Міжнародний конференційний центр «КітаКюшу» Фукока, Японія^[12]
• 1987—1996: Павільйон спортивного комплексу Палафольс, Барселона, Іспанія
• 1990—1994: Манггха, Краків, Польща^[12]
• 1991: Колізей Ла-Коруньї^[en], Ла-Корунья, Галісія, Іспанія
• 1991—1994: Музей сучасного мистецтва Нагі^[en], Окаяма, Японія^[12]
• 1991—1995: Концертний зал Кіото^[en], Кіото, Японія^[12]
• 1992—1998: Сторічний зал Нари^[en], Нара, Японія^[12]
• 1993—1995: Будинок людини, Ла-Корунья, Іспанія^[12]
• 1993—1998: Granship-Shizuoka Convention and Arts Center, Сідзуока, Японія^[12]
• 1994—1999: COSI (музей)^[en], Колумбус (Огайо), США
• 1998—2007: Шеньчженський культурний центр^[en], Шеньчжень, Китай
  • Включаючі Шеньчженську бібліотеку^[en] та Шеньчженський концертний зал^[en]
• 1999—2002: Новий вхід у CaixaForum Barcelona, Барселона, Іспанія
• 1999—2009: Isozaki Atea, Більбао, Іспанія
• 2000—2006: Torino Palasport Olimpico, Турин, Італія
• 2003—2008: Музей Центральної академії образотворчих мистецтв^[en] у Пекіні, Китай
• 2003—2010: Нова будівля концертного залу^[en], Салоніки, Греція
• 2003-: Гімалайський центр, Шанхай, Китай
• 2004—2015: Павільйон «Японська армія у Другій світовій війні», Музейний кластер Цзяньчуань^[en] Ченду, Китай
• 2006—2012: Дайманд-Айленд, місто Хошимін, В'єтнам
• Веїл-Корнельський медичний коледж у Катарі, Освітянське містечко, неподалік від Дохи
• 2011: Катарський національний конференц-центр^[17]
• 2012: Нова міська бібліотека у Маранелло, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)
• 2012: D38 Office, Барселона, Іспанія^[18]
• 2015: Allianz Tower^[en] Мілан, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)^[19]
• 2015: Харбінський концертний зал^[en] Харбін, Китай

Проекти у виконанні на кінець 2010-х

• Три кампуси університету Центральної Азії в Текелі, Казахстан; Нарин, Киргизька Республіка; та Хорог, Таджикистан
• Новий вихід у галерею Уффіці, Флоренція, Італія — переможець змагань (Арата Ізозакі та Андреа Маффей)
• Відновлення залізничного вокзалу станції Болонья-Центральний, Болонья, Італія — переможець конкурсу
• Metropolis Thao Dien, Хошимін, В'єтнам

Примітки

1. Muere Arata Isozaki, el arquitecto de las célebres torres de Bilbao
2. http://www.encyclopedia.com/article-1G2-3070300073/isozaki-arata-1931.html
3. Arata Isozaki
   d:Track:Q17299517
4. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
   d:Track:Q107456632
5. https://www.lavanguardia.com/cultura/20221229/8662467/muere-arquitecto-arata-isozaki.html
6. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
7. Museum of Modern Art online collection
   d:Track:Q73268604
8. ZKM Center for Art and Media Karlsruhe — 1997.
   d:Track:Q191228
9. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
10. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
11. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
12. 2019 Pritzker Architecture Prize Media Kit (PDF). Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. March 2019. Архів (PDF) оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
13. Arata Isozaki Named 2019 Pritzker Prize Laureate (англ.). ArchDaily. 5 березня 2019. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
14. Arata Isozaki | The Pritzker Architecture Prize (англ.). www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 5 березня 2019.
15. AD Classics: Museum of Modern Art, Gunma / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2019.
16. L. Munuera, Ivan. «An Organism of Hedonistic Pleasures: The Palladium.» Log, 41. Fall 2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
17. Frearson, Amy. Qatar National Convention Centre by Arata Isozaki. Dezeen. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
18. D38 Office / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2019.
19. ALLIANZ Tower / Arata Isozaki + Andrea Maffei. ArchDaily. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.

Посилання

• Arata Isozaki & associates [Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Corkill, Edan. «Arata Isozaki: Astonishing by design [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.]». Japan Times, 1 June 2008.
• Sarah F. Maclaren, «Arata Isozaki e la fine dell'utopia», in «Il senso della fine», Ágalma. Rivista di studi culturali e di estetica, 19, 2009: 61-75. ISSN 1723-0284.
• CityLife [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.] Official website of the project
• Liddell, Colin. «Arata Isozaki: Solaris [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.]». Metropolis, 23 January 2014.