Валентина Іларіонівна (іноді помилково Іванівна) Щедрова, до шлюбу Карнаух (10 січня 1930(19300110), Сурсько-Литовське — 7 березня 2022, Дніпро) — українська скульпторка, заслужена художниця України (2004). На час створення своїх робіт була єдиною жінкою-скульпторкою на теренах Дніпропетровщини.
Народилась у с. Сурсько-Литовському на Дніпропетровщині. У 1947 р. вступила до Дніпропетровського художнього училища, а завершила освіту в Харківському художньому інституті (1955-1961) в майстерні народного художника УРСР М. Л. Рябініна. Вимогливий педагог, він, за словами Щедрової, дбайливо відносився до вихованців, вмів прищепити розуміння загальних законів пластичної гармонії. Принципи й методи керівника багато в чому стали програмними в творчій та педагогічній діяльності молодої художниці. Після закінчення інституту вона повернулась до Дніпропетровська, де почала працювати викладачкою в своєму рідному училищі.
Працювала в галузі станкової і монументальної скульптури. Відома авторка таких скульптур, як «Будівельники» (1963), «Мрії матері» (1964), «Юність» (1965), «Зустріч» (1966), «Побачення»(1967), «Тракторист В. Коляда» (1973), «Студент» (1974). Співавторка двох пам'ятників (у співпраці з К. Чеканьовим і О. Ситником) загиблим у Дніпропетровську студентам транспортного інституту й медикам (1967 і 1970). На час створення своїх робіт була єдиною жінкою-скульпторкою на теренах Дніпропетровщини.
У місті Дніпрі під її авторством та у співавторстві створено зокрема наступні монументи, що отримали статус пам’яток місцевого значення:
Членкиня Національної спілки художників України. (1967). Нагороджена Грамотою Президії ВР УРСР (1980).
Померла 7 березня 2022 року[1].