Монумент при в'їзді в Чигиринський район з Черкаського району
Чигири́нський райо́н — колишній район у складі Черкаської області, розташовувався у її південній частині на правому березі Дніпра. Площа — 1 217 км² (5,8 % від площі області). Районний центр — містоЧигирин.
В районі переважають території вузьких вододільних плато з густою долинно-яружною мережею. В геоморфологічному відношенні це корінний берег долини річки Дніпро, крутосхилих місцевостей, густо пересічених ярами і долинами, а також вузьких вододільних плато. Схили, переважно, 1—3 градуси, 3—5 градусів, 5—7 градусів. Густота розчленування становить 2,5 км/км², глибина — 50—80 метрів, модуль змиву 32 т/га. Ерозійні процеси тут протікають особливо інтенсивно і площа змитих ґрунтів, серед яких переважають середньо- і сильно змиті, досягають 52 %. Дефляцій на небезпечність ріллі становить 12,7 %, кількість опадів коливається від 482 мм до 527 мм.
Ґрунти
У ґрунтовому покриві переважають понад 50 % чорноземи опідзолені й реградовані легко- і середньо суглинкові на лесових породах, їх слабо-, середньо- та сильнозмиті темно-сірі опідзолені ґрунти і типові чорноземи займають до 30 %. Глибина гумусових горизонтів у них коливається від 21 см в середньо- та сильнозмитих ґрунтах до 79 см у повнопрофільних чорноземах типових, відповідно вміст гумусу в цих ґрунтах коливається від 1 % до 3,4 %.
Корисні копалини
Корисні копалини — піски, глини, торф. Їх розробка та використання проводиться в невеликих обсягах. Є джерела мінеральних вод, серед яких найвідоміше радонове джерело «Живун» поблизу села Головківки.
Землі та води
Площа сільськогосподарських угідь — 60 260,8649 га, площа лісів та інших лісовкритих площ становить 30 005,7203 га, забудованих земель — 3 387,4278 га, в тому числі під дорогами — 463,8372 га, земель водного фонду — 25 230,1232 га, в тому числі: під річками та струмками — 215,37 га, штучними водотоками — 287,3 га, озерами, прибережними замкнутими водоймами — 3,8 га, ставками — 422,4532 га, штучними водосховищами — 24 301,2 га.
Основна водна артерія району річка Дніпро, в течії якої з 1959 року на території району тепер розташоване Кременчуцьке водосховище. Другою головною водною артерією є річка Тясмин. Серед інших: Ірклець, Сріблянка, Суба. Крім того територією району протікає багато невеликих річечок і струмків, особливо велика кількість їх у Холодному Ярі.
Фрагмент стародавньої стоянки людей з музею археології в Чигирині
Район має давню і багату історію. Люди жили тут з часів неоліту (VI—III тисячоліття до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки в селіНовоселиці (стоянка Молохів Бугор). Відомі поселення епохи бронзи. В ІІ тисячолітті до н. е. населення по річціТясмин було об'єднано в південно-східну групу праслав'янських племен. Археологами відкрито одне з найбільших городищ-фортець цього періоду біля села Суботова. Воно було осередком політичної влади, економічного та культурного життя. Навколо були розташовані численні фортеці, що захищали городище (села Адамівка, Калантаїв, Полуднівка).
За часів Київської Русі, за однією із версій, в межиріччі Дніпра і Тясмину знаходився славнозвісний «острів русів» — сторожова варта дружинників, що стримували напади кочових племен.
В роки Української Національної революції 1648—1676 років Чигиринщина стала центром боротьби українського народу за створення державності. 1648 року Чигиринський полк став не тільки військовою, але й адміністративно-територіальною одиницею, а села Боровиця, Жаботин, Медведівка та інші — сотенними містечками. До Чигиринської сотні входило село Суботів, з яким пов'язано багато видатних подій 1648–1657 років. Це був родовий маєток Богдана Хмельницького, успадкований ним від батька. Як і Чигирин, Суботів став осередком гетьманської влади і дипломатії. Звідси Богдан Хмельницький видавав свої універсали, керував військовими справами. тут в Іллінській церкві 23 серпня 1657 року було поховано гетьмана.
Зі смертю Богдана Хмельницького закінчився один з етапів Української національної революції і розпочався новий її період, що характеризувався посиленням боротьби старшинських груп за владу. Протягом 1657—1678 років землі Чигиринщини були спустошені в результаті численних війн. Уцілілі жителі переселилися на Лівобережну і Слобідську Україну. Проте колонізація Правобережжя продовжувалася. Вже у 1687 році поблизу Чигирина нараховувалося 14 тисяч дворів.
У другій половині XVIII століття на Правобережжі посилилась влада польських магнатів. Реакцією на це став початок гайдамацького руху. 1768 року розпочалося повстання, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Центром його став Холодний Яр. Повстання очолив запорізький козак, уродженець хутора Калинівки Максим Залізняк. В Холодному Яру біля Мотронинського монастирягайдамаки святили ножі, якими клялися винищити гнобителів. Селяни Чигиринщини першими виступили проти панів і, об'єднавшись з козаками, рушили в похід на Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Лисянку, Умань, де до них приєдналися загони Івана Гонти.
У 1843 і 1845 роках в Чигиринському повіті побував Тарас Шевченко. Його цікавили місця, пов'язані з Визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького та гайдамаччиною. Під враженням поїздок він створив малюнки на місцеві теми: «Богданові руїни в Суботові», «Мотрин монастир», «Кам'яні хрести в Суботові», «Руїни будинку Богдана Хмельницького в Суботові». Чигиринщину він згадує у п'єсі «Назар Стодоля», поемі «Гайдамаки», «Княжна», вірші «Холодний Яр», «Заступила чорна хмара», «Чигирине-Чигирине», «У неділеньку у святую» та інших.
У 1905–1907 роках нові виступи селян охопили 23 села Чигиринського повіту.
Події 1917 року на Чигиринщині відзначалися складністю боротьби за владу між прихильниками Центральної Ради та членами Чигиринської ради робітничих і солдатських депутатів. У жовтні 1917 року тут був створений повітовий загін «вільного козацтва».
У 1918–1922 роках на території Чигиринського краю діяла Холодноярська республіка. Центром її було село Мельники, а потім Мотронинський монастир. Повстанців очолив прапорщик царської армії Василь Чучупака. Сили бійців Холодноярської Республіки були знищені військами Червоної армії. Проте боротьба в Холодному Яру тривала до початку 1930-х років.
Пам'ятник загиблим на хуторі Буда. Подібний є і у Вдовиченому
У серпні 1941 році територія району була окупована нацистами. За роки окупації в районі від рук воїнів Вермахту загинуло близько 2 000 осіб, 1161 людина вивезена до Третього Рейху[3]. В роки війни партизанським краєм став Холодний Яр, в якому діяло 12 загонів, зокрема партизанський загін «За Отчизну» (командир Коршиков Д. О.); партизанський загін імені Суворова (командир Володін Г. М.); партизанський загін «За перемогу» (командири Зайченко А. С., Гугнін О. М.); партизанський загін «За Родину» (командир Кришталь М. П.); партизанський загін імені Дзержинського (командир Петров Е. І.); партизанський загін імені Москви (командир Боровиков І. М.); Чигиринський партизанський загін (командир Дубовий П. А.); підпільні організації та групи — Чигиринська підпільна диверсійна група (керівник Руденко В. І.).[4] Під час операції проти жителів лісової смуги було знищено хутори Буду та Вдовичине. Проте села понад Дніпром, які були далекі від партизан, майже не постраждали. У січні 1944 року район був відвойований Червоною армією.
Загальна кількість братських могил часів війни на території району — 23. В них поховано — 1268 осіб (з них відомо імен — 965, з яких увіковічено — 424 особи)[4].
Багато чигиринців відзначилися на фронтах війни. 1 111 чоловік нагороджено орденами і медалями, 475 чоловік загинули у боях.
Станом на 1 вересня 1946 року в районі було 52 населених пункти, які підпорядковувались 34 сільським радам. З них 1 смт — Чигирин, 36 сіл і 15 хуторів[5]:
У післявоєнний час Чигиринщина була аграрним районом Кіровоградської області, а у лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року район відійшов до Черкаської області.
Будинок в селищі Орбіті. 2006 рік
У 1980-х роках на території району, поблизу Чигирина проводилося будівництво Чигиринської АЕС, тоді ж було засноване селище будівельників — Орбіта. Селище мало найкраще забезпечення товарами народного вжитку серед всіх населених пунктів району. Через 2—3 місяці після аварії на Чорнобильській АЕС будівництво було законсервоване[6]. Нині на місці процвітаючого селища стоять безлюдні і розграбовані багатоповерхівки і соціальні будівлі. Попри те, що селищу не надається ніяких комунальних послуг, в ньому проживає декілька сімей.
Через район проходить автошлях регіонального значення Р10 (Канів — Чигирин — Кременчук). Населені пункти району зв'язані з районним центром автошляхами місцевого значення. Більшість із них має асфальтне покриття і добрий стан. Вулиці в самих селах, як правило, ґрунтові, за рідкими виключеннями.
Єдина автостанція в районі знаходилася в Чигирині. Головний у минулому перевізник району — ВАТ «Чигиринське АТП-17139» у 2008 році змушений був відмовитися від виконання своїх головних міжміських рейсів на Київ та Умань і на той момент виконував лише 4 рейси на Черкаси через Медведівку та Боровицю, 2 рейси на Знам'янку, а також приміське сполучення. Обсяг перевезень продовжував скорочуватися і вже у 2012 році АТП обслуговувало тільки рейси на Знам'янку та приміські маршрути, а в квітні 2013 року акціонерами було прийняте рішення про добровільну ліквідацію підприємства. Частину приміських рейсів та перевезення пасажирів по місту Чигирин доручили черкаській компанії ДП «ЧАРЗ-авто», яка займалась цим до квітня 2015 року, після чого їй на зміну прийшов приватний перевізник Прохоренко Валентин Петрович, який обслуговував жителів міста та району до літа-осені 2022 року.
Найближчі річкові порти в Світловодську і Черкасах. У 1990-х роках річковий порт Адамівка, біля села Рацеве, що по Дніпру зв'язував район з Черкасами, Каневом, Києвом на північний захід та Світловодськом, Кременчуком, Дніпром на південний схід, припинив свою роботу.
Станом на 1 червня 2010 року загальна кількість населення в Чигиринському районі становила — 29,8 тисяч осіб, в тому числі: міське населення — 9,9 тисяч осіб, сільське — 19,8 тисяч осіб. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в районі налічувалось 36,1 тисяч мешканців, в 1989 році — 44,3 тисячі та 52,7 тисяч у 1971 році[10].
Район належить до аграрного типу, оскільки основною галуззю є сільськогосподарське виробництво. У районі діє 36 агропромислових формувань, функціонує 7 середніх підприємств та 97 малих. Крім того в місті Чигирин діють підприємства легкої промисловості.
Питома вага промислових підприємств:
Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів — 33,0 %;
Легка промисловість — 66,7.
Перелік промислових підприємств Чигирина станом на 1 липня 2007 року:
Підприємство
Основна продукція
Фурнітурний завод
метало-фурнітурні вироби
ЗАТ «Елена»
сумки , куртки демисезонні, зимові шапки, сорочки
«Чигиринська меблева фабрика»
меблі
ТОВ «АнВа»
сорочки
Виробничо-торговельна фірма «Вікторія»
взуття
ТОВ «Чигиринський консервний завод»
консервована продукція
ТОВ «АлДі»
сумки
Перелік сільськогосподарських підприємств району усіх форм власності:
Населений пункт
Підприємство
Населений пункт
Підприємство
Населений пункт
Підприємство
Боровиця
СТОВ ”Дружба”
Вершаці
ПП “Лан 2005”
Головківка
ТОВ “Головківське 3”
Худоліївка
СТОВ “Урожай СК”
Суботів
СТОВ “Суботів”
Рацеве
ТОВ “Чигиринзерно”
Трушівці, Зам'ятниця
ТОВ “Зам'ятниця”
Новоселиця
СТОВ “Тясмин”
Красносілля
СТОВ “Красносільське”
Рацеве
СТОВ “Чигиринська аграрна компанія”
Тіньки
СТОВ “Тіньки”
Тіньки
СТОВ “Агростар ”
Новоселиця
СТОВ “Світанок”
Рацеве
ТОВ “Агродар-2007”
Чигирин
ТОВ «Олекс»
Топилівка
ТОВ «Перспектива»
Топилівка
ПП „Колос Чигиринщини”
Новоселиця
АТ ЗТ „Біоагропром”
Худоліївка
ПП „ФЕБ”
Галаганівка
Фермерське господарство Безпалого
Рацеве
ФГ „Агрос”
Рацеве
ФГ „Шанс”
Рацеве
ФГ „Відродження”
Суботів
ФГ „Сонечко”
Чигирин
ФГ Горного”
Рацеве
ФГ „Наталія”
Рацеве
ФГ „Геліос”
Рацеве
ФГ „Яринове”
Рацеве
ФГ „Житниця”
Медведівка
ФГ Нагаєвої
Соціальна сфера
На території Чигиринського району функціонує районний територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Освіта
У районі працюють 21 школа, 13 дошкільних закладів, школа-інтернат для дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків, та Чигиринський економіко-правовий фаховий коледж. Функціонує дитячо-юнацька спортивна школа.
Школа в ГалаганівціШкола в СуботовіШкола в Мельниках
Топилівський навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад — ЗОШ I-III ступенів
Тіньки
Тіньківська ЗОШ I-III ступенів
Трушівці
Трушівський навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад — ЗОШ I-III ступенів
Іванівка
Іванівська ЗОШ І-ІІ ступенів
Матвіївка
Матвіївський навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад — ЗОШ І-ІІ ступенів
Мельники
Мельниківська ЗОШ І-ІІ ступенів
Новоселиця
Новоселицька ЗОШ І-ІІ ступенів
Худоліївка
Худоліївська ЗОШ І-ІІ ступенів
Чигирин
Будинок дитячо-юнацької творчості
Чигирин
Дитячо-юнацька спортивна школа Чигиринської районної ради
Чигирин
Чигиринська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат
Охорона здоров'я
До мережі охорони здоров'я району входять 8 установ, у тому числі центральна районна лікарня, 3 дільничні лікарні, 4 лікарські амбулаторії, з яких 2 сімейної медицини (в селі Рацеве та селі Тіньки), 18 ФАПів.
Культура
В галузі культури функціонують 27 закладів клубного типу, з них 1 — районний будинок культури, 25 сільських та 1 міський клуб. Діє 27 бібліотек та музична школа. Носіями почесного звання «народний самодіяльний» є 8 колективів художньої творчості.
Українська православна церква Київського патріархату
Крім того на території району діє жіночий Троїцький Мотронинський жіночий монастир. Нещодавно пубудовані в Чигирині Православний храм Свято-Казанської Божої Матері та Церква святих Петра і Павла
Найстаріша Іллінська церква в Суботові. Будується церква в Матвіївці. Декілька церков в селах розміщуються в простих селянських будинках без куполів.
Церква Свято-Казанської Божої Матері в Чигирині
Церква святих Петра і Павла в Чигирині
Храм Успіня Божої матері в Медведівці
Пам'ятки
Бастіон Дорошенка
На території району під охороною держави перебувають 124 пам'ятки археології, 80 — історії, 16 — архітектури, 15 — природи.
Пам'ятки архітектури національного значення:
Іллінська церква XVII століття в Суботові;
Троїцька церква Мотронинського монастиря (1804) в урочищі Холодний Яр.
Пам'ятки архітектури місцевого значення:
Храм Успіня Божої матері (1867) в Медведівці;
Бастіон Дорошенка — частина фортеці XVII століття на Богдановій горі в м. Чигирині.
Також налічується 355 пам'яток археології місцевого значення (кургани, могильники, залишки споруд, городищ, поселень тощо).
З метою збереження численних пам'яток краю в 1989 році був створений Державний історико-культурний заповідник «Чигирин», а з вересня 1995 року йому надано статус Національного.
Пам'ятники
В Чигиринському районі встановлено пам'ятники: Богдану Хмельницькому в Чигирині і в Суботові, Т. Г. Шевченку — в Чигирині, в Вершацях і Мельниках, одному з ватажків Коліївщини Максиму Залізняку в Медведівці та Івківцях, радянському військовому діячеві часів громадянської війни Івану Дубовому в Новоселиці, братська могила козаків та жителів Чигирина XVII століття (каплиця Святої Покрови), пам'ятники періоду Великої Вітчизняної війни: партизанам в Холодному Яру, 23 — на честь загиблих земляків, 21 братська могила воїнів Радянської армії. В серпні 2007 року у Чигирині встановлено пам'ятник київському митрополиту Йосифу Нелюбович-Тукальському.
У 2008 році в населених пунктах району демонтовані пам'ятники Леніну[12].
Музеї і заповідники
Музей Богдана Хмельницького в Чигирині. Вид з Замкової гори
Топчій (Панченко) Тетяна Василівна - кандидат сільськогосподарських наук. Інститут фізіології рослин і генетики НАНУ;
Король Валентина Миколаївна — кандидат педагогічних наук, завідувачка кафедри мовної підготовки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України;
Петкова Леся Омелянівна — кандидат економічних наук, заступник декана фінансово-економічного факультету Черкаського державного технологічного університету навчальної роботи;
Полтавець Сергій Васильович — політолог, кандидат політичних наук;
Рвачов Володимир Логвинович — доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук України, «Заслужений діяч науки і техніки України», лауреат Державної премії України в галузі науки і техники, запропонував відомі в устому світі R-функції, що використовуються для розв'язку шорокого класу математичних задач;
Рвачов Олексій Логвинович — доктор фізико-математичних наук, професор;
Смислов Віктор Вікторович — доктор технічних наук, професор;
Шевченко Іван Іванович — доктор історичних наук, професор кафедри історії України Київського університету;
Шульга Михайло Сергійович — селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук;
Ющенко Катерина Логвинівна — перший доктор фізико-математичних наук в галузі інформаційних технологій, член-кореспондент Національної академії наук Укрвїни, автор першої в світі мови програмування високого рівня — «Адресної мови програмування», засновник школи програмування в Радянському союзі, «Заслужений діяч науки і техніки України», лауреат Державних премій України;
Яковлів Андрій Іванович — професор цивільного права, дійсний член Юридичної секції Української вільної академії наук у Нью-Йорку.
З пам'яті народної : (матеріали фольклор.-етногр. експедицій) / Олександр Солодар. — Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. — 413 с. : іл., нот. іл., портр. — (Серія "Невідома Чигиринщина"). — Бібліогр.: с. 410—412 (41 назва). — ISBN 978-966-920-137-9
Солодар О. Нариси з історії Чигиринщини.- Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003 . — 260 с.