Че́ський техні́чний університе́т (чеськ. České vysoké učení technické; ČVUT, ЧВТУ, ЧТУ) — технічний університет у столиці Чехії місті Празі, що має славні історичні традиції й шерег відомих випускників; один із найбільших вишів у країні.
Заснований у 1707 році університет є, таким чином, найстарішим технічним університетом Центральної Європи і найстарішим цивільним технічним вишом Європи в цілому.
ЧТУ — один із найбільших університетів країни. Станом на 2008 рік тут навчалося 23 363 студентів.
Головний корпус університету розташований у центрі Нового Мєста в Празі — на Карловій площі, центральний кампус — у празькому районі Дейвіце.
Прага традиційно була осередком інженерної справи, технічна освіта має тривалу традицію в Богемії. Історія технічного університету в Празі сягає 1707 року, коли він був заснований австрійським імператором Йосипом I, ставши, відтак, першим за часом створення технічним вищим навчальним закладом Центральної Європи.
За ініціативою професора Франтішека Герстнера у 1806 році навчальний заклад був реформований за взірцем Політехнічної школи в Парижі в Празьку політехнічну школу.
Чеський технічний університет завжди був одним з головних осередків як фундаментальної, так і прикладної технічної освіти й науки в Європі. У стінах вищого навчального заладу працювало чимало відомих людей. Так Крістіан Допплер, який працював в університеті професором математики і практичної геометрії (геодезії) у 1837—47 роках, опублікував у Празі в той час (25 травня 1842 року) свою знамениту статтю «Про кольорове світло подвійних зірок і деяких інших зірок на небі», що описувала залежність частоти коливань, що сприймаються під час спостереження, від швидкості і напрямку джерела хвиль та спостерігача відносно один одного (це явище згодом було названо іменем ученого, що його відкрив — ефект Допплера).
За правління австро-угорського імператора Франца Йосифа I 23 листопада 1863 року в Празькій технічній школі було здійснено реформу — навчальному закладу надали організаційний статут (чеськ. Organický statut Polytechnického ústavu), що означав фактично запровадження університетського самоуправління, адже тепер його представником ставав виборний ректор.
8 квітня 1869 року відбулась знаменна подія — Празька технічна школа розділилась на чеську й німецьку складові частини, що фактично означало визнання за чеською мовою права бути мовою освіти й науки.
На початку ХХ століття Празька технічна школа активно розвивалась і розширювалась, і станом на 1909 рік у ній навчалось уже 3 000 студентів.
Зі створенням незалежної Чехословаччини (1918) Празька технічна школа пережила чергову реформу, і від 1 вересня 1920 року має сучасну назву — Чеський технічний університет.
По ІІ Світовій війні і в наш час заклад продовжував і продовжує розвиватися. 1960 року до складу Чеського технічного університету входили 4 факультети: будівельний (з відділеннями архітектури та будівельної інженерії), машинобудівний, електротехнічний та ядерної фізики.
Нові факультети Чеського технічного університету, що відповідали актуальним потребам життя, відкривались у такій послідовності:
Чеський технічний університет знаний як новатор і впроваджувач нових технологій — так 13 лютого 1992 року са́ме мережу ЧТУ вперше в Чехії було під'єднано до Інтернету.
У вересні 2009 року було відкрито Національну технічну бібліотеку, що об'єднала бібліотеки усіх факультетів ЧТУ в одному місці.
У теперішній час (2000-ні) Чеський технічний університет має низку угод із зарубіжними вишами, бере участь у міжнародних освітніх програмах Erasmus і Leonardo, значна частина освітнього процесу є доступною англійськкою мовою. ЧТУ тісно співпрацює з багатьма міжнародними компаніями, з-поміж яких Toyota, Skanska, Bosch, Siemens, Honeywell, GE, Rockwell, ABB Group, McKinsey, DaimlerChrysler, Škoda Auto, Ericsson, Vodafone тощо.
Факультети Чеського технічного університету:
Інститути ЧТУ:
Інші складові університету:
ЧТУ надає розміщення для понад 8 000 студентів у декількох гуртожитках, більшість з яких розташовані у районі Страхов, Прага 6 (понад 5 500 місць). Нові студенти за бажання можуть розміститися у безпосередній близькості до навчальних корпусів у головному кампусі Дейвицька: гуртожитках Масарик, Синкуле і Дейвицька.
Для послуг студентів якісна матеріально-технічна база, умови для розвитку, як за предметом навчання, так і саморозвитку (фізичного, духовного тощо). У кампусах працюють їдальні, транспортних проблем немає завдяки злагодженій роботі міського громадського траснпорту: метро, автобус, трамвай, крім того біля головного кампусу зупиняється чимало міжміських автобусів.