Розпочав тренувати ще у 15-річному віці, працюючи з аматорськими юнацькими командами свого рідного міста Саламанка[1]. 2004 року вперше став головним тренером, очоливши аматорський клуб «Пенья Ріспуела»[2], після чого керував ще кількома аматорськими клубами, найвищим з яких був «Атлетіко Вільякарлос» з Терсери. З 2009 року працював у клубі «Реал Вальядолід», спочатку тренуючи юнацьку команду, а потім і дубль[3].
2010 року у віці 29 років вперше очолив професійний клуб, ним стало «Полідепортіво» з Сегунди Б[4], третього за рівнем дивізіону Іспанії, але ще до закінчення першого сезону у березні 2011 року був звільнений.
У липні 2011 року увійшов до структури «Вільярреала», де очолив третю команду клубу, що грала у Терсері, змінивши на цій посаді Хосе Франсіско Моліну, що перейшов на роботу з дублем. Втім вже в грудні Моліна став головним тренером основної команди, а Веласкес очолив «Вільярреал Б» з Сегунди[5]. Завдяки цьому Хуліо у 30 років став наймолодшим тренером в історії іспанської Сегунди[6]. Команда під керівництвом Веласкеса зайняла 12 місце, але оскільки головна команда вилетіла з Ла Ліги, то дубль змушений був опуститись до Сегунди Б. Тим не менш Веласкес залишився працювати у Сегунді, оскільки 13 червня 2012 року став головним тренером першої команди «Вільярреала»[7], отримавши завдання повернути її в елітний дивізіон. 13 січня наступного року, після нічиєї 1:1 проти «Альмерії», коли команда перебувала лише на п'ятому місці в таблиці, Веласкес був звільнений з посади[8].
Після цього Хуліо очолював інші команди Сегунди «Реал Мурсія»[9] та «Реал Бетіс»[10][11], а 16 грудня 2015 року став головним тренером португальського «Белененсеша»[12][13], зайнявши з командою 9 місце у вищому португальському дивізіоні сезону 2015/16, після чого повернувся на батьківщину і знову став працювати у Сегунді, цього разу з «Алькорконом»[14], де працював з жовтня 2016 року і до червня 2018 року[15], в обох сезонах зберігаючи команді прописку в другому дивізіоні[16].
7 червня 2018 року став головним тренером клубу італійської Серії А «Удінезе»[17], але вже 13 листопада був звільнений, здобувши лише 2 перемоги у 13 матчах з клубом[18].
↑Gelo, José Manuel (20 липня 2014). Así es Julio Velázquez [Meet Julio Velázquez] (ісп.). Vavel. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
↑Mérida, Javier (17 червня 2014). Velázquez coge el timón [Velázquez takes the reins]. Diario de Sevilla(ісп.). Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.