Холоменюк Іван Олександрович

Холоменюк Іван Олександрович
Холоменюк Іван Олександрович
Народження	14 жовтня 1926 ; Мизинівка, Звенигородський район, Уманська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	22 квітня 2008 (81 рік)
	Чернівці, Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Вчитель	Яблонська Тетяна Нилівна, Єржиковський Сергій Миколайович, Григор'єв Сергій Олексійович, Бокшай Йосип Йосипович, Ліщинер Михайло Іванович, Щербатенко Юрій Володимирович і Гуторов Іван Федорович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Нікуліна-Холоменюк Валентина Іванівна
Діти	Холоменюк Андрій Іванович
Нагороди	;

Іван Олександрович Холоменю́к (14 жовтня 1926, Мизинівка — 22 квітня 2008, Чернівці) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1961 року (у 1962—1976 та 1986—1990 роках голова правління її Чернівецької обласної організації)^[1]. Чоловік художниці Ніни Нікуліної-Холоменюк, батько художника Андрія Холоменюка^[2], Ігора Холоменюка та Юрія Холоменюка.

Біографія

Народився 14 жовтня 1926 року в селі Мизинівці (нині Звенигородський район Черкаської області, Україна). Протягом 1948—1950 років навчався у Київському художньому інституті у Тетяни Яблонської, Сергія Єржиковського, Сергія Григор'єва; у 1950—1954 роках — на факультеті монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва у Йосипа Бокшая, Михайла Ліщинера, Юрія Щербатенка^[3]. Дипломна робота — картина «Похорони Сталіна» (керівник Іван Гутуров, оцінка — відмінно)^[4].

У Чернівцях з 1955 року^[1]. Член КПРС з 1961 року^[5]. Мешкав у будинку на вулиці Шевченка, № 40, квартира № 6^[6] та у будинку на вулиці Богдана Хмельницького, № 34, квартира № 14^[1]. Помер у Чернівцях 22 квітня 2008 року^[3].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, писав тематичні композиції, портрети^[1]; протягом останнього періоду творчості створив низку пейзажів та натюрмортів^[7]. Серед робіт:

«Плотогони» (1960);
«Тарас Шевченко на етапі» (1961);
«Лісоруби» (1963);
«Цимбалісти» (1965);
«Інтернаціонал» (1967);
«Молодість» (1968);
«Хотинці» (1968);
«Опришки» (1969—1970);
«Заслужений артист УРСР Іван Миколайчук» (1970);
«Георгій Якутович» (1971);
«І. Левицький — переможець у Всесоюзних змаганнях орачів» (1971);
«Переможці» (1975);
«Народні комісари» (1977—1978);
«Народний артист УРСР Петро Міхневич» (1979);
«Перед святом» (1982);
«Гори мої» (1984);
«Свято в Путивлі» (1987);
«Народний артист УРСР Назарій Яремчук» (1987);
«Антон Чехов у Гурзуфі» (1987—1988);
«Тарас Шевченко» (1990);
«Кобзар» (1993);
«Богдан Хмельницький» (1994);
портретна галерея «Бургомістри, примарі та мери Чернівців» (1997);
«Михайло Грушевський» (1998);
«Карпати» (2000);
«Гомін Карпат» (2002).

Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1970 року, закордонних — з 1977 року. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1969 році, «По Югославії» у 1980 році та «По Німеччині» у 1982 і 1997 роках^[1].

Роботи художника зберігаються у Чернівецькому художньому музеї (15 полотен^[7]), інших музеях України, а також у музеях Канади, США, Німеччини, Австрії^[1].

Відзнаки

Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1967)^[1];
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970)^[1];
Перша премія мистецького республіканського конкурсу (1985)^[1];
Народний художник України (14 грудня 1996; за вагомі творчі здобутки, особистий внесок у розвиток образотворчого мистецтва)^[8];
Творча стипендія Президента України (1997)^[1];
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (28 листопада 2006; за вагомий особистий внесок у соціально економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України)^[9].