Хижі

Хижі Період існування: 42–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N середній Еоцен — сучасність
Вовк, Canis lupus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Клада:	Pan-Carnivora
Клада:	Carnivoramorpha
Клада:	Carnivoraformes
Ряд:	Хижі (Carnivora) Bowdich, 1821
Родини
Підряд Котовиді (Feliformia) Фаланукові (Eupleridae) Котові (Felidae) Мангустові (Herpestidae) Гієнові (Hyaenidae) Нандінієві (Nandiniidae) Prionodontidae Віверові (Viverridae) †Барбурофеліди (Barbourofelidae) †Німравіди (Nimravidae) †Перкрокутіди (Percrocutidae) †Stenoplesictidae Підряд Псовиді (Caniformia) Псові (Canidae) †Амфіціонові (Amphicyonidae) Інфраряд Ведмедюваті (Arctoidea) Ведмедеві (Ursidae) †Геміционові (Hemicyonidae) Надродина Мустелуваті (Musteloidea) Пандові (Ailuridae) Скунсові (Mephitidae) Куницеві (Mustelidae) Ракунові (Procyonidae) Клада Ластоногі (Pinnipedia) Моржеві (Odobenidae) Отарієві (Otariidae) Тюленеві (Phocidae) †Enaliarctidae
Сучасне поширення та щільність видів хижих
Вікісховище: Carnivora

Хижі^[1][2], хижі звірі або хижаки^[3] (Carnivora) (від лат. carō — м'ясо + vorāre — пожирати) — різноманітний ряд плацентарних, як сухопутних, так і морських ссавців, поширених майже по всьому світу. Ряд Хижі складається з підрядів псовидих (Caniformia) і котовидих (Feliformia). 16 сучасних родин хижих містять близько 296 видів у 127 родах^[4].

Примітки щодо назви

Багато хижих харчуються не лише м'ясом. Ведмеді є опортуністичні всеїдні, а деякі види, як-от велика панда і зовсім спеціалізуються на рослинному живленні. У малих панд, борсуків, олінго, кинкажу, ракунів і єнотів рослинна їжа також складає значну, якщо не основну частину їх меню. Гієни і псові (вовки, койоти, шакали, лисиці) поїдають кавуни й дині на баштанах і фрукти, що впали на землю.

Середньовічний арабський мандрівник ібн-Батутта в своїх мемуарах описує випадок нападу зграї гієн на стоянку каравану під час переходу по пустелі Сахарі — одна з гієн при цьому поцупила мішок з фініками й більшу частину з'їла.

У той же час є ссавці, які по зоологічній класифікації не відносяться до ряду хижих, але полюють заради їжі на інших тварин. Це сірі щури, їжаки, кроти, землерийки, деякі мавпи (бабуїни, шимпанзе), опосуми, броненосці та інші.

Зоологи виділяють відмінності між хижими (м'ясоїдними) тваринами в сенсі спеціалізації в живленні й хижими як таксонометричною одиницею (таксоном). У повсякденній мові «хижими» нерідко називають не лише власне хижих ссавців (Carnivora), але і всіх інших сучасних і викопних м'ясоїдних хребетних, а саме акули, крокодили, хижі птиці й тероподи.

Історія

Хижацтво у ссавців давня практика. Примітивні комахоїдні ссавці (креодонти) з'явилися в палеоцені до появи більшості з останніх рядів ссавців. Ссавці-хижаки, ймовірно, з'явилися у відповідь на джерела їжі, запропоновані широким масивом травоїдних ссавців і пройшли адаптацію, пов'язані з різноманітністю травоїдних. Тим не менш, далеко не всі сучасні хижі хижаки.

Класифікація хижих залишається суб'єктом дебатів. Проте, численні морфологічні та молекулярні дослідження виявили кілька загальних закономірностей: а) хижі складаються з двох кладів: котовидих і псовидих; б) нандінія, Nandinia binotata, є єдиним членом родини Nandiniidae і вважається базальною (належність до нижнього шару) решти котовидих; в) малагасійські хижі, Eupleridae походять від окремого вторгнення з Африки в кінці олігоцену або на початку міоцену; г) 4 клади містять живих псовидих: Canidae, Ursidae, Pinnipedia, Musteloidea; д) Phocidae, Odobenidae, Otariidae (які утворюють надродину Pinnipedia) тісно пов'язані з надродиною Musteloidea і разом з Ursidae утворюють інфраряд Arctoidea; е) надродина Musteloidea містить червону панду (Ailurus), скунсів (Mephitidae), ракунів (Procyonidae) і мустел (Mustelidae); є) червона панда це єдиний член родини Ailuridae, базального члена надродини Musteloidea; ж) Існує сильна підтримка того, що скунси (Mephitidae) утворюють кладу, відмінну від мустелових.

Найстаріші м'ясоїдні ссавці, ряд Creodonta, з'явився в палеоцені. Вони були типовими м'ясоїдними палеоцену й еоцену і зберігалися в тропіках Старому Світі в міоцені. Як нині розрізняють, креодонти містять родини Oxyaenidae і Hyaenodontidae. Хоча Creodonta єднала з Carnivora наявність примітивних хижих зубів, вони більше не вважаються предками Carnivora. Палеоценові й еоценові Viverravidae й «Miacidae» (Miacidae — не монофілетична група) вважаються базальними членами хижих. Сучасні хижі, можливо, мають спільного предка з одним або обома з цих двох груп, але лише деякі скам'янілості, що представляють сучасні родини ряду Хижі відомі до олігоцену, до того часу багато з сучасних родин були вже присутні.

Найостанніші хижі є хижаками й мають гострий нюх. Здатність бігати може бути обмежена, як у ведмедевих і єнотових, або може бути сильно розвинена, як у гепарда і деяких псових. Адаптація до бігу проявляється в зап'ясті й включає злиття човноподібної кістки і місячних кісток і втрата os centrale. Поза ступні стопоходяча як у Ursidae й Procyonidae чи пальцеходяча як у Canidae, Felidae, Hyaenidae. У предків хижих було 5 пальців, у сучасних сталося маленьке скорочення кількості. Найбільше скорочення відбувається в гієнових і в африканської дикої собаки (Lycaon pictus), в яких передні й задні кінцівки мають чотири пальці.

Морфологія

Члени ряду хижих мають характерну форму черепа та характерні ікла та хижі зуби. Більшість членів ряду хижих можна впізнати за їх збільшеним четвертим верхнім премоляром і першим нижнім моляром, які разом утворюють ефективний засіб для різання м'яса і сухожиль. Виняток становлять кілька форм, як-от ведмедеві, ракун і тюленеві, в яких ці зуби вторинно змінені. Майже всі Хижі зберегли примітивне число різців (3/3); виняток становить Enhydra lutris, яка має 2/3. Зовнішній (3-й) різець часто відносно великий і собакоподібний. Ікла великі й конічні. Всі зуби вкорінені й проходять стадію молочних.

Черепа різноманітні за формою. Більшість з них мають чітко визначену, поперечну суглобову ямку. Панівним рухом щелепи є спинно-черевний напрямок. Хижі мають сильні виличні дуги і відносно великий череп. Слухові були і нюхова система також мають тенденцію бути великими і складними. Хижі досить розумні тварини, і більшість з них має відносно великий мозок. Всі члени хижих мають прості шлунки.

Ластоногі є великими, можливо, тому що вода добре проводить тепло, а великі тварини мають низьку площу поверхні відносно маси тіла, що мінімізує втрати тепла внаслідок теплопровідності. Їхні тіла ізольовані товстим шаром жиру, ворвань. У всіх видів зовнішні вуха маленькі або відсутні, зовнішні статеві органи і соски приховані в щілинах або поглибленнях у тілі, хвіст дуже малий. Передні і задні кінцівки перетворені в ласти. Проксимальні елементи кінцівок (плечові і стегнові кістки) залишаються в тілі, інші — є вузькоспеціалізованими для плавання. Більшість видів мають відносно короткий рострум, очниці ж великого розміру. Зуби, як правило, у формі простих конусів.

Як група, хижі охоплюють широкий діапазон розмірів тіла. Найменший вид, ласка (Mustela nivalis), може важити всього лише 35 грамів, а самці південних морських слонів (Mirounga leonina), найбільший з хижих, може важити понад 3600 кг. Багато видів хижих мають статевий диморфізм у розмірах. Зазвичай самці більші за самиць, але у деяких видів самиці більші за самців (як у плямистих гієн, Crocuta crocuta). Крім того, самці деяких видів мають оздоблення, якого немає у самиць (як у самців морських слонів, Mirounga).

Багато хижих мають товсті, розкішні хутра, хоча деякі, як моржі, — досить рідко вкриті волоссям. Шерсть буває різних кольорів, включаючи чорний, білий, помаранчевий, жовтий, червоний і майже всі відтінки сірого і коричневого. Крім того, багато хижих смугасті, плямисті, стрічкові або з іншим малюнком, який робить їх менш помітними на загальному фоні. Песець, наприклад, біліє взимку, щоб відповідати кольору снігу. Деякі види, а саме сірий вовк, Canis lupus поліморфні щодо кольору шерсті. Домашні кішки і пси проявляють тисячі комбінацій забарвлення і форми тіла в результаті селекції з боку людини. Скунсові й деякі куницеві, мангустові й віверові мають добре розвинені анальні залози, які виробляють смердючий мускус, який виділяється при стресі. Ці тварини, як правило, несуть попереджувальне забарвлення у вигляді контрастних смужок і стрічок, попереджаючи потенційних хижаків, щоб ті трималися подалі.

• 
  Вовк
• 
  горностай
• 
  тюлень звичайний
• 
  кіт лісовий

Стиль життя

Хижі займають майже всі типи земного середовища проживання і багато водних, від тропіків до полюсів. Вони живуть на всіх континентах, окрім Австралії, де з наземних хижих є лише введені людиною, і у всіх океанах. Хижі мешкають у лісах, пустелях, горах, луках, чагарниках, тундрі, на відкритому льоду. Водні та напівводні види живуть у прісноводних річках, озерах і болотах, в морських прибережних районах і у відкритому океані.

Ластоногі — чудові плавці, які почуваються як вдома більше у воді, ніж на суші. Ці тварини здатні занурюватися на екстремальні глибини (600 м Leptonychotes weddellii) і залишаються під водою впродовж тривалого періоду (більш як годину, хоча більшість занурень набагато коротші).

Деякі хижі, як-от Procyonidae досвідчені альпіністи і проводять більшу частину свого часу на деревах. Багато наземних хижих чудові бігуни. Деякі з них хороші бігуни на довгі дистанції, але, найчастіше, хижі швидкі спринтери, які використовують здібність підкрадатися до потенційної здобичі на коротку відстань і долати її короткою атакою. Кілька видів, як ведмеді та єноти, схоже, відносно повільні й незграбні, але навіть ці види здатні до чудових сплесків швидкості.

Хижі мають різний ступінь соціальності, починаючи від поодиноких (Ursidae, наприклад) до колоніальних (Zalophus californianus, наприклад). Соціальність деяких видів змінюється в межах ареалу, або навіть серед вікових і статевих класів всередині популяції. Наприклад, лисиця руда (Vulpes vulpes) доглядає потомство спільно в деяких регіонах і значною мірою самотня в інших, самиці Nasua nasua живуть у закритих групах, в той час як самці поодинокі. Вважається, що близько 10 до 15 % видів сухопутних хижих живуть у групах поза сезоном розмноження. Для соціальних хижих, проживання в групах сприяє утворенню суворо дотримуваної ієрархії домінування. Соціальні зв'язки між членами групи можуть бути дуже сильними, з виявленням прихильності один до одного і визволення один одного з біди.

Переважна більшість представників ряду є класичними м'ясоїдними тваринами, що полюють головним чином на хребетних. Майже всі представники ряду їдять м'ясо як основний компонент дієти: деякі, як кішка, майже винятково, інші, як ведмідь і лисиця, більш всеїдні, лише деякі, наприклад велика панда, майже винятково травоїдні (хоча й можуть іноді їсти рибу, яйця і комах). Багато Хижих є головними хижаками в своїх екосистемах, і тому не стикаються з загрозою хижацтва, коли є дорослими, хоча їх молодь може бути вразливою. Малі наземні Хижі стикаються з хижацтвом великих Хижих, а також денних і нічних хижих птахів. Ластоногі стикаються з хижацтвом великих китоподібних, а саме Orcinus orca й акулами. На багатьох Хижих, великих і малих, наземних і водних полюють люди.

Деякі види хижих здійснюють сезонні міграції на великі відстані у зв'язку з міграціями їх видобутку. Інші залишаються в одному місці проживання цілий рік. Оселища мають тенденцію бути великими, і часто енергійно захищаються, оскільки мають охоплювати оселища багатьох хижих тварин. Ряд Хижі включає як денні, так і нічні види. Відпочивають хижі в дуплах дерев, норах або печерах. Кілька видів, як-от Ursidae, мають тривалі періоди апатії протягом зими.

Хижі — відносно довгоживучі ссавці, більшість видів живуть принаймні десятиліття. Основним винятком є невеликі види роду Mustela, які живуть до шести років у неволі, але, як правило, 1 рік в умовах дикої природи. Загалом, ластоногі живуть довше, ніж сухопутні хижі, з кількома видами (Odobenus rosmarus, Halichoerus grypus, Pusa hispida, Pusa caspica, Pusa sibirica) які живуть 40 і більше років у дикій природі.

Хижі є важливими хижаками в багатьох екосистемах, діючи як контроль за популяціями своїх жертв. Їх видалення має серйозні наслідки для екосистеми. Наприклад, вовки були нещодавно знову введені в Єллоустонський національний парк (після їх викорінення протягом майже 70 років), щоб їх хижацтво на лося дозволило деревним рослинам оправитися від перевипасу.

Систематика

ряд CARNIVORA підряд Котовиді родина Нандінієві родина Котові родина Віверові родина Мангустові родина Фаланукові родина Гієнові підряд Псовиді родина Псові родина Ведмедеві надродина Ластоногі родина Моржеві родина Вухаті тюлені родина Тюленеві надродина Мустелуваті (Musteloidea) родина Малі панди родина Скунсові родина Ракунові родина Куницеві

Carnivora       Caniformia      †Amphicyonidae     Canoidea      Canidae     Arctoidea     Ursoidea    †Hemicyonidae     Ursidae          Musteloidea        Ailuridae         Mephitidae         Mustelidae     Procyonidae          Pinnipedimorpha    †Enaliarctidae    Pinnipedia   Otarioidea    †Desmatophocidae     Phocidae      Phocoidea      Odobenidae     Otariidae                 Feliformia   †Nimravidae       †Percrocutidae     †Stenoplesictidae         Nandiniidae         Prionodontidae       †Barbourofelidae     Felidae        Viverroidea    Viverridae    Herpestoidea    Hyaenidae       Eupleridae     Herpestidae

Примітки

1. Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
2. Загороднюк, І. Склад та історичні зміни фауни хижих ссавців України // Великі хижі ссавці України та прилеглих країн. — 2001. — С. 14–17. Архівовано з джерела 11 січня 2012. Процитовано 2016-10-26.
3. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 262.
4. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources

Джерела

• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 294. — ISBN 0763762997. (англ.)
• Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
• Poor, A. . «Carnivora» (On-line), Animal Diversity Web (англ.)
• George A. Feldhamer, Lee C. Drickamer, Stephen H. Vessey, Joseph F. Merritt, Carey Krajewski. Mammalogy: Adaptation, Diversity, Ecology. — JHU Press, 2015. — С. 352. — ISBN 1421415895. (англ.)

Посилання

• Хижі звірі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.