Олекса́ндр Леопо́льдович Хви́ля (* 2 (15) липня 1905(19050715), Олександро-Шультине — † 17 жовтня 1976, справжнє прізвище — Брессе́м) — український і радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1945). Народний артист РРФСР (1963). Член КПРС з 1955 року.
Родом із села Олександро-Шультине на Донеччині. За етнічним походженням швед[1]
Сценічну діяльність розпочав у самодіяльній студії, згодом у Музично-Драматичному Театрі ім. М. Заньковецької (1924–1926), у «Березолі» (1926–1934) і Харківському Драматичному Театрі ім. Т. Шевченка (до 1941).
Головні ролі: Гусак («Диктатура» Івана Микитенка), Балтієць («Загибель ескадри» Олександра Корнійчука), Кудряш («Гроза» Олександра Островського) та ін.
У 1932 році Хвиля дебютував у фільмі «Іван» (О. Довженка) у ролі Оратора. З 1941 року працював на різних кіностудіях країни. З 1946 року — актор Театру-студії кіноактора в Москві.
Знімався у провідних кінорежисерів, багато грав у фільмах-казках. Зіграв у декількох випусках (1964—1967) сатиричного кіножурналу «Фитиль».
Працював на озвучуванні мультфільмів («Дочка сонця» і «Казка про старий кедр» — 1963 року) і дубляжі кінокартин.
Протягом багатьох років був найголовнішим Дідом Морозом країни, виступаючи в цій ролі на ялинці в Кремлі.
Помер 17 жовтня 1976 року. Похований у Москві на Кунцевському кладовищі.