Фелікс Кауфман ( 4 липня 1895(18950704), Відень, Австро-Угорщина — 23 грудня 1949, Нью-Йорк, США) — австро-американський філософ, теоретик права, логік і математик, представник третього покоління Австрійської економічної школи, очолював Віденське відділення нафтової компанії.
Біографія
Фелікс Кауфман народився 4 липня 1895 року у Відні. Вивчав юриспруденцію і філософію. З 1922 по 1938 рік працював викладачем математики. В цей період Кауфман був пов'язаний з Віденським гуртком (англ. Vienna Circle). Він також писав праці з основ математики, де, поряд з Германом Вейлом та Оскаром Беккером, намагався застосувати феноменологію Едмунда Гуссерля до конструктивної математики.
У 1938 році умови праці для єврейських вчених стали занадто важкими і жорсткими, тому Кауфман емігрував до США. В емігації працював на посаді професора права в аспірантурі Нью-Йоркської школи соціальних досліджень. Вчений, заручившись підтримкою Карла Поппера, який пропонував академічну гостинність у Кембриджському університеті та стипендію в розмірі 150 фунтів стерлінгів на один рік, допомагав австрійським вченим та науковцям, які вимушено полишали Австрію і Німеччину напередодні війни, у 1936 р.
Кауфман видав книгу з методології суспільних наук. Після переїзду до США йому запропонували перекласти цю роботу англійською мовою, але те, що він написав (Kaufmann, 1944) під впливом «Логіки дослідження Дьюї» (англ. Logic:The theory of research), значно відрізнялось від попередньої версії. Оригінальна книга була перекладена лише через 70 років (англ. Cohen and Helling, 2014).
Разом з Р. Карнапом, Ф. Вайсманом[en], Г. Фейґлем, О. Нейратом, X. Ганом, В. Крафтом, К. Геделем та іншими учасниками Віденського гуртка, Кауфман працював над розкриттям сутності поняття «емпіризм». У своїй праці «Феноменологія та логічний позитивізм» (1940) (англ. An Feminology and logical positivism) він зазначає, що контрольована перевірка досвіду — єдиний шлях до пізнання і протистоїть з логічними позитивістами, метафізичними міркуваннями та інтуїцією як джерелами знань. Дійсно, метафізичні спекуляції та інтуїція породили нечіткість мислення у філософії, що призвело до плутанини логічної істини з фактичною істиною.
У своїй методології Кауфман погоджується із загальною позицією Віденського гуртка з ряду питань:
- Прогнозування є метою усіх емпіричних наук, тобто природничі і соціальні науки не відрізняються своїм завданням.
- Закони та початкові умови є необхідними для прогнозування в суспільних та природничих науках.
- Для прийняття теоретичного твердження необхідно підтвердити його об'єктивним експериментом та досвідом.
- Логічну та фактичну правду слід відокремлювати.
- Метафізичні твердження можна відкинути як постановку псевдопроблем.
Він же не погоджувався щодо таких тверджень:
- Заяви про психічні факти не зводяться до тверджень про фізичні факти.
- Відмінність між явною поведінкою та внутрішньою поведінкою не узгоджується з можливістю об'єктивних тверджень про спостереження та передбачуваність.
- Теоретичні твердження не можуть бути повністю переведені на елементарні твердження про спостереження за зовнішніми подіями.
- Сенс твердження не тотожний його способу перевірки.
Жодна інша група не внесла стільки нового в економічну теорія, як австрійська школа. Зокрема великий внесок у теорію граничної корисності зробили члени Віденського гуртка. Кауфман, як учасник цієї групи, намагався зробити свій вклад у цю теорію. Він полягав у наступному: критерієм цінності товару, згідно теорії граничної корисності, є міра його корисності для безпосереднього споживача. Цей напрям економічної теорії сформувався в останній третині XIX ст. Найбільш авторитетними його представниками і теоретичними фундаторами були В. Джевонс, А. Маршалл, К. Менгер, О. Бем-Баверк, Ф. Візер, Д. Кларк.
У правильності основних ідей теорії граничної корисності можна переконатися, дослідивши природу такого явища, як дефіцит товарів. Цінність речі, незалежно від обсягів витрати на її виробництво, зростатиме пропорційно до величини суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме підвищенню ціни, порівняно з величиною вартості, обґрунтованої витратами, і навпаки.
Основними результатами аналізу Кауфмана щодо теорії граничної корисності є:
- Підрахунок інтенсивності потреб на підставі альтернативного вибору товарів, якщо немає незалежних доказів ієрархії потреб, є методологічною помилкою.
- Попит споживачів не є домінуючим фактором у визначенні цін.
- Теорію цін не можна логічно вивести з теорії вартості.
Останні роки життя
Після переїзду в США у 1938 році Фелікс Кауфман отримав вчене звання доцента філософії в аспірантурі Нової школи соціальних досліджень (англ. An The New School for Social Research) у Нью-Йорку, а в 1944 році — професора. Після цього ще 5 років він продовжував працювати у Нью-Йоркській школі. У 1949 році він раптово помер у віці 54 років. Похований у Нью-Йорку.
Праці
Найбільш відомою працею Фелікса Кауфмана є праця «Методологія суспільних наук» (нім. Methodenlehre der Sozialwissenschaften) (1936), написана в Австрії, а згодом допрацьована та видана в США під назвою англ. Methododology of Social Sciences (1946).
Крім цього відомі такі роботи Кауфмана, як:
- Logik Rechtwissenschaft, 1922
- Die Kriterien де RECHTS, 1924
- Das Unendliche в дер Mathematik Ausschaltung, 1930
- Kaufmann, 1944
- Feminology and logical positivism, 1940
Примітки
Джерела
- Cohen, Robert S. and Helling, Ingeborg K. (eds) (2014) Felix Kaufmann's Theory and Method in the Social Sciences, Cham, Switzerland: Springer.
- Methodenlehre Der Sozialwissenchaften by Felix Kaufmann, Originally published by Verlag Julius Springer 1936, Wien
Посилання
Генеалогія та некрополістика | |
|---|
| Література та бібліографія | |
|---|
| Наука | |
|---|
| Тематичні сайти | |
|---|
| Словники та енциклопедії | |
|---|
| Довідкові видання | |
|---|
| Нормативний контроль | |
|---|
