Троянська війна (грец.Τρωικός πόλεμος, лат.Bellum troianum) — війна ахейців на чолі з володарем МікенАгамемноном проти троянців; датувалася в давньогрецьких джерелах початком 12 століття до н. е. і тривала впродовж десяти років.
Загальна інформація
Найдавніше джерело, яке розповідає про Троянську війну, — епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події.
За пізнішим переказом, ахейці помилково висадились у Місії, а звідти буря знову занесла їх до Авліди. Принісши в жертву АртемідіІфігенію, вони вдруге відпливли до Трої. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню.
У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Захопивши Трою, ахейці перебили всіх мешканців, пограбували і зруйнували місто. Із троянців урятувались тільки Гелен, Кассандра, Андромаха й Еней (з Анхісом і Юлом).
За свідченням «батька історії» Геродота, після поразки в Троянській війні від ахейців/греків частина троянців/тевкрів на чолі з царем Енеєм прибули до Італії. Про це також писав стародавній автор Стесіхор (VII ст. до н. е.).
Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці 13 століття до н. е. і пізніше.
У мистецтві
Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Найвідоміший твір про цю війну — «Іліада», кіклічна поема, приписувана Гомеру. Вона описує події десятого року облоги Трої. Окремі епізоди опрацьовані пізніше давньогрецькими трагіками. У Стародавньому Римі про Троянську війну писали Енній, Вергілій. «Троянські діяння» — один з ранніх зразків перекладної повісті в літературі Київської Русі.
