Три́кстер (англ.trickster — обманник, спритник, шахрай) — поширений архаїчний персонажміфологій народів світу. Трикстер характеризується порушенням загальноприйнятих норм, здатністю легко виходити за моральні межі, що в підсумку сприяє відновленню порядку чи виробленню нових правил.
Термін ввів до наукового вжитку американський антропологПол Радін, що вперше дослідив архетип трикстера в культурологічному аналізі міфології корінних американців віннебаго. Згодом трикстер стає предметом дослідження багатьох вчених — філософів, антропологів, культурологів, фольклористів, театрознавців та ін. До кінця XX ст. у філософії і культурології трикстер був визнаним одним з основних персонажів людської культури.
Трикстер (в міфах різних культур культур, втілений у Кролику, Вороні, Павуку та ін.) відрізняється лукавством, хитромудрістю, підступністю, жорстокістю, здатністю до трансформацій і перевтілень. Він завжди одночасно творець і руйнівник, ошуканець і жертва обману. У нього немає свідомих бажань, його поведінка визначається інстинктами та імпульсами. Він не знає ані добра, ані зла, хоча несе відповідальність і за те, і за інше.
Часто трикстер виступає під маскою божества чи напівбога: єгипетський Сет, скандинавський Локі, грецький Геракл (хоча на думку Кареньї трикстера важко уявити озброєним чи сильним[1]) та ін. В більшості міфів трикстер — «другий» творець світу; в певному розумінні він є комічним аналогом культурного героя. Проте двоїстість, амбівалентність закладена в самому трикстері і є його основною властивістю: він то дотепний, активний, кмітливий; то — лінивий, неосвічений і дурний. Трикстер — причина сварок і конфліктів, які призводять до його ж приниження і побоїв. Інколи він навіть змінює стать, що також має подвійне значення: в багатьох культурах статева травестія була символом пасивної гомосексуальності, але в шаманізмі вважалась одним з вищих досягнень шамана-чоловіка. Можна пригадати, наприклад, як Локі у вигляді кобили завагітнів від жеребця Свадільфарі. Будь-які дії трикстера не піддаються однозначній оцінці, в тому числі етичній, не вкладаючись у рамки «позитивного» чи «негативного». Для нього не існує ані моральних, ані соціальних цінностей; він керується тільки власними пристрастями та бажаннями, і, попри це, тільки завдяки його діям всі цінності отримують своє справжнє значення[2].
В міфах багатьох народів створення світу пов'язано з обманом, хитрістю, крадіжкою, порушенням різних табу. Всі ці дії відміняють загальноприйняті норми, але оскільки закінчуються в період, що попереджує установлення цих норм, вони обов'язково відтворюються під час ритуалів переходу — із старого року в новий, із життя в смерть, із смерті в життя тощо (карнавальна культура)[3].
Антиповедінка притаманна культурному герою, що творить (допомагає творити) світ чи його двійнику, супутнику, брату — трикстеру. Трикстер наділяється одночасно демонічними і комічними рисами блазня-пустуна. Біблійна історія створення світу розповідає «історіюгріхопадіння», в якій є і хитрість, і обман, і крадіжка, і порушення заборони, і сміх. Змій (образ трикстера) обманом змусив перших людей порушити табу — з'їсти заборонений плід з Дерева пізнання добра та зла, в результаті був покараний і він, і люди. Культурні герої, трикстери відрізняються від богів, але в міфах тим не менш підкреслюється їх значимість і магічна сила, без якої немислимі їх діяння, наприклад, крадіжка (Прометей, Гермес крадуть у богів). Гермес в грецькій міфології — вісник богів, провідник душ померлих, покровитель мандрівників, але також — злодій, покровитель блазнювання і злодійства[3].
На думку Карла Юнга, в образі трикстера можна вловити щось із середньовічного визначення сатани«simia dei» (Божа мавпа), і в його народному зображенні, як «простака», якого «обдурюють», «обводять навколо пальця». Цікаві поєднання рис трикстера можна віднайти в алхімічному образі Меркурія: наприклад, його любов до хитрих жартів і злих витівок, здатність змінювати зовнішність, його двоїста — напівтваринна, напівбожественна — натура, те, що він був підвладним всім видам мук, і, не в останню чергу, його близькість до образу спасителя. Ці якості роблять Меркурія демонічною істотою первісних часів, що древніша, ніж Гермес. Його витівки подібні на витівки деяких фольклорних персонажів: Хлопчика-мізинчика, дурного Ганса чи блазнеподібного Ганса-ковбасника, який взагалі є негативним персонажем, та завдяки свої дурості умудряється досягти того, що іншим не під силу, попри всі їх намагання. У казці братів Грімм дух Меркурія дозволяє обманути себе селянському хлопцю і змушений заплатити йому за свою свободу дорогоцінним даром зцілення[4].
Якщо в кінці міфу про трикстера нам натякають на фігуру спасителя, це втішне передвістя чи приємна надія, що означає — якась катастрофа відбулась, але була усвідомлена. Надія на спасителя може народитися тільки з глибин нещастя — іншими словами, визнання і психічна інтеграція тіні, якої не можна уникнути, створює таку болючу ситуацію, що ніхто, крім спасителя, не може розв'язати цей заплутаний вузол долі. У випадку з окремим індивідом проблема, викликана тінню, вирішується на рівні аніми, тобто через відношення. В історії колективу, як і в історії індивіда, все залежить від розвитку свідомості. Воно поступово дає звільнення від замкненості в невідомому, і тому є носієм світла і зцілення. Як у своїй колективній, міфологічній формі, так і в індивідуальній формі, тінь містить в собі сім'я енантіодромії, перетворення у власну протилежність[4].
Трикстер у філології
«Питання про те, коли, де і яким чином виник міф про трикстера, не передбачає точної відповіді», писав Кереньї у своїх працях. Фігура трикстера являє собою позачасовий прообраз, корінь всіх шахрайських істот світової літератури, що охоплює всі часи і культури. Але він не зводиться тільки до літературної суті. В міфології іншого американського індіанського племені — вічита — відомий койот, наділений здатністю розповідати нескінченні шахрайський історії про себе самого, тобто еквівалент трикстера у світі тварин. З цього зовсім не випливає, що койот — другорядна, «штучно створена» і чимось обмежена фігура в міфології вічита. «Якою б не була думка аудиторії про такого роду історії (адже вона може вважати їх і брехливими вигадками архіобманщика), це не позбавляє героя реальності існування. Навпаки, завдяки його історіям стає очевидним, що безсоромна брехня — невід'ємна риса світу, що має позачасове коріння»[1].
Трикстери в міфології і літературі
Міфологія корінних народів Північної Америки
Койот з міфології племені вічита
Загальний для багатьох індіанських народів — Койот.
Загальний для багатьох індіанських народів — Ворона.
.jpg)
